Інше бачення

Знаю, що багато письменників пишуть вступ, анотацію і післяслово в кінці, я особисто не пишу, адже в описі книги я коротко пишу про що вона, а що ще додати перед першим розділом я не знаю, боюсь, що можу розкрити увесь сюжет книги. Якщо ви помітили я не люблю довго розписувати як якась людина довго гуляє, довго думає та довго дивиться на захід сонця, промінь якого спустився на його обличчя... В багатьох книгах таке є, довго читаєш про те як впав листок, як море огортає тіло, а я цього не люблю, стараюсь писати короткий опис атмосфери навколо, та зациклити увагу на головних подіях, емоціях та думках своїх персонажів.

Чесно, коли читаю деякі книжки, навіть Стівена Кінга - я швидко краєм ока читаю його довгі описи природи, як хтось щось задумав і так далі, не тому, що не цікаво, просто цікавіше дістатися до вишеньки на торті та дізнатися хто злодій, хто брехав, хто за усім стоїть.

А ще дуже багато книжок починаються доволі спокійно, зі спокійного мирного розділу, де просто нічого не відбувається, або ж відбувається, проте після цього настає тишина розділів. У мене інше бачення, адже творчість моя, хочу писати цікаво, а не тягнути з цими описами, що довкола головного героя та довго зациклювати на цьому увагу, стараюсь писати так, щоб не було як в інших. 

Знаю, що є деяка книга "Як писати книги", там є план як розподілити свої ідеї, події, історію у свій рукопис, а я так не хочу, мені подобається думка про пазл який потрібно скласти, розкинувши події по різних главах, для мене писати усе в реальному часі (був герой, сталося оце, пішов туди, знайшов когось і вони пішли розв'язувати проблему) - дуже нудно, та і я так просто не вмію, інакше втрачу ентузіазм. Інші нехай пишуть як хочуть: послідовно, за планом, або ж розкидують свої події по главах; усі варіанти чудові, головне, щоб це було цікаво.