Купуючи правду, продаю брехню

У моєму дарк_романі вийшло продовження, розділ під назвою "Ліки від усіх страждань". Я так розумію, що декілька читачів у мене все ж таки є, тож хочу виразити свою неймовірну вдячність усім, хто просто читає, хто лишає свої відгуки. У справі автора дуже важливо знати, що твої твори "не ідуть у стіл", а кимось будуть поглинуті та передуманні. Дякую!

Хочу підняти питання того, що вже опубліковано десять розділів, а причин для глибоких зв'язків між головними героями не існує. Є тільки вперте бажання понад усе бути разом, через що пробачаються зради, виправдовуються вчинки та виносяться помилування. Постійно мільярд протиріч. Причина проста: оповідь почалась із середини, де фундамент стосунків уже давно був закладений, а ставлення героїв забарвлене емоціями від зради. 

У наступних розділах буде ще більше "на грані". Спогади, спогади, спогади. Не для того, щоб відбілити Джареда. О ні! Для того, щоб показати, що будь-яка людина кольорова. Не чорна і не біла. Він скоював помилки, але щось існувало і таке, за що Анна покохала його. І нарешті не тільки Джаред буде емоційним. Анна скине своє пальто всеприймаючої реалістки та погрузиться у роздуми, проживе всі почуття. 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Міфи власними очима: те, чого ви могли не знати
Іноді ловлю себе на думці, що найбільше вводить в оману не якісь там міфи, а звичка нічого не роздивлятися та бажання зупинитися на розумінні чогось на рівні шкільного підручника. Ну є там якісь міфи. Є пантеон. У кожного
Навіщо люди читають жахи?
Цікаве питання? Навіщо? Це ж страшно, що це дасть людині? Адреналін, безперечно. Не треба ходити по страшних місцях, нічний цвинтар наприклад. Отримати порцію страху можна безпечно під теплою ковдрою, або в затишному
Мою "Сказанку" порекомендували :)
Кілька днів тому "Сказанку про Крижаного Звіра" порекомендували читачам, а я тільки зараз дійшла поділитися цією приємністю )) Щиро дякую "Кіт Анатолій" за рекомендацію та підтримку! Такі моменти дуже
«він не дав їй впасти...»
Привіт всім. Наразі весь мій фокус і всі мої сили віддані циклу про сестер Шевчук, і я не плануватиму запуск нових книг, поки ми не пройдемо цей шлях до кінця. Але зараз я потихеньку, виключно для душі та "у стіл",
Місто ще не прокинулося. А ви?
Є особливий час між першою кавою та першими трамваями. Вікна ще темні. Мокрі рейки тримають відблиски ліхтарів, у порожніх кав’ярнях нагрівають воду, а зачинені двері здаються трохи менш надійними, ніж удень. Місто
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше