Рефлексую на книгу  Роберта Маккі "Оповідь".

Про емоційну залученість аудиторії.

Є два принципи над якими варто подумати:

По-перше:   ЕМПАТІЯ.  Тобто певна ідентифікація з героєм твору, яка залучає нас до оповіді, непрямо вболіваючи за наші бажання в житті.

По-друге:  АВТЕНТИЧНІСТЬ.  Ми повинні вірити. Автор мусить переконати читача, що його світ автентичний. Так ніби все відбувається насправді.

  Щойно відчувається нестача правдоподібності - читач перестає вірити й емпатія зникає.

Але автентичність не означає дійсність. Автентичність не має нічого спільного з так званою реальністю.

Оповідь, яка відбувається у вигаданому фантастичному світі цілком може бути автентичною.

Тому задача письменника створити переконливу вигадану реальність.