Підтримайте Срібного сердечками та коментарями♥️♥️♥️

Авансу вистачило не тільки на новий одяг, але й щоб скупитись продуктами. Я здивувалась, побачивши, яку суму мені видали в бухгалтерії, навіть перепитала, чи не помилились вони. Та бухгалтерка обміряла мене цинічним поглядом і сказала, що все зробила так, як їй веліли.

Я не тупенька, здогадалась, що саме Давид поклопотався, щоб мені видали достатньо грошей. І цей його жест навіть трохи перекрив його сьогоднішню погану поведінку. Хотіла подякувати, але у кабінет я повернулась не одна, тому вирішила зачекати наступного ранку.

— У нас якесь свято? Стільки смачного в холодильнику, - до кімнати заходить весела Саша.

Я переодягнулась і на стілець гарно розклала нову чорну спідницю, та білу блузку з ніжного шовку. А позичену спідницю поклала на ліжко Саші.

— Мені аванс видали, - зізнаюсь не приховуючи задоволення в голосі. - Вирішила вас пригостити. І спідницю тобі віддаю, в мене вже є своя.

— Гарну роботу ти собі знайшла, - хмикає сестра. Вона підходить до стільця і зацікавлено розглядає новий одяг. - Лише день відробила, а вже гроші дали.

— З босом пощастило, - при згадці Давида щоки мої починають горіти. - Він із розумінням ставиться до мого положення.

— Він тобі подобається, - хитро усміхається і тицяє на мене пальцем.

— Не правда, - ніяковію та відвертаюсь. Сідаю на ліжко, вдаю, що наводжу порядок в сумочці.

— Подобається, подобається, - протягує самовпевнено. Вона підходить ближче, зупиняється так, щоб знову бачити моє обличчя. - Твоя червона шкіра здає тебе з нутрощами.

Від Саші, як завжди, нічого не приховаєш. Вона бачить мене наскрізь. Вона завжди знає про мене те, чого я сама ще не знаю. Не впевнена, як я ставлюсь до Давида, але те, що він мене хвилює, це точно.

У кімнату забігає Ліка і наша розмова переривається.

— Там на кухні ціла коробка еклерів, - звертається до мене молодша. - Можна взяти один?

— Якщо ти вже повечеряла, - уточнюю досить серйозно.

— Я не хочу зараз їсти, - супиться, схрестивши руки на грудях. Дивиться на мене з-під лоба.

— Значить еклерів теж не хочеш, - відповідаю суворо. - Мама веліла не давати тобі солодкого, поки ти нормально не поїси.

— Але мами нема, вона не буде знати, - округлює хитрі великі очі.

— Я відповідаю за вас, поки мама на роботі. Тому ні

— Єво, дозволь, - жалісно благає. Вона обіймає мене за шию, тулиться щокою до моєї щоки. Її ніжності завжди діють на мене позитивно, і я майже готова здатись. - Ми мамі не скажемо.

— Я все розкажу, - сухо промовляє Саша, вмішуючись у нашу розмову.

— Ти зрадниця! - викрикує Ліка, підскакуючи. Вона відпускає мене, і здається зараз кинеться на сестру.

— Вчуся у тебе, - шипить Саша і сідає на своє ліжко, підігнувши ноги під себе. - Як ти розказала мамі, що я розбила чашку, ту з квіточками.

— Я не розповідала, - пищить Ліка, підперши руки у боки.

— Я знаю, що це ти. Немає більше кому.

Ну все, це буде надовго. Якщо сестри вже заводяться, то не зупиняться, поки не пересваряться.

Важко зітхаю, підводжусь і виходжу з кімнати. Прямую до маминої кімнати, перевірити, як там братик. Він спить, скрутившись калачиком у своєму маленькому ліжечку. Це ліжечко пережило нас усіх і тепер майже розвалюється, але сподіваюсь, ще витримає трохи, поки братик не підросте. Перш ніж піти на роботу, мама нагодувала його і вклала, тому вирішую його не чіпати.

Йду у ванну кімнату і довго приймаю душ, сподіваючись, що дівчата вгамуються, поки я миюсь.

І справді в кімнаті вже тихо, і не тому, що вони помирились, просто вони пересварились так, що тепер декілька днів не розмовлятимуть. Кожна сидить насуплена на своєму ліжку. Це не вперше, тому не звертаю уваги.

Бажаю сестрам добраніч і лягаю спати, з нетерпінням чекаю ранку, щоб одягнути новий одяг.

Сподіваюсь, Давиду сподобається.

https://booknet.ua/reader/srbnii-ne-grai-z-mnoyu-b452323?c=4999372&p=1