Про що мовчать імена

Коли я обирала імена для героїв, я шукала не просто звучання — я шукала вагу.

Уся імператорська родина в моїй книзі Життя за дозволом має грецькі імена. Не тому, що дія відбувається в Греції. Мені потрібне було певне відлуння. Трагічне. Таке, що відчувається десь під шкірою, навіть якщо не знаєш звідки.

Елара (Elara) — смертна принцеса з грецького міфу, яку Зевс сховав глибоко під землею, щоб захистити від ревнощів Гери. За деякими версіями вона померла там.

Жінка, яку сховали від світу. Яка носить щось непідйомне. Яку це непідйомне вбиває.

А ще один із місяців Юпітера носить її ім'я — небесне тіло, що вічно обертається навколо могутньої планети.

 

Моя Елара ховається десять років. І несе в собі щось, від чого не можна просто піти.

Ереб (Erebus) — пітьма підземного світу в грецькій космогонії. Не метафора, не епітет — первинна темрява, що існувала до всього. Я не пояснюю цього в книзі. Але якщо, читаючи його сцени, ви відчуєте щось важче, ніж просто «він поганий», — можливо, ім’я вже зробило свою справу.

Таліа (Thalia) — муза і харита, що уособлює квітучість і розквіт. Гірка іронія для жінки, яка давно перестала цвісти — і все одно чекає.

 

Йоргос (Yiorgos) — "землероб". Людина, яка тримає все разом руками. Правитель, у якого є сила утримати, але немає сили змінити.

 

Я не пояснюю нічого з цього у тексті. Але якщо персонажі відчуваються об'ємніше, ніж на перший погляд, можливо, це одна з причин.

Як ви обираєте імена для своїх героїв? Чи вкладаєте значення? Чи вони приходять самі?