У Цитаделі Ебоніт кожен вважає себе мисливцем, поки не опиниться по той бік прицілу. Зілокс Тіньовий Плащ звик розпоряджатися чужими долями в неоновому затишку «Неонового Дракона». Але одна фатальна помилка — і він уже не господар становища, а безпорадний «вантаж», що висить вниз головою над нескінченною космічною порожнечею.

Той, хто стоїть перед ним у броні кольору ночі, не шукає справедливості. Йому потрібні відповіді про проєкт «Хронос», від яких здригається сама реальність. Одне перерізане мотуззя відділяє рептилоїда від польоту в вічність, а Цитадель — від катастрофи, яку неможливо зупинити.

Коли правила диктує той, чиє обличчя приховане візором, навіть наймогутнішим гравцям доводиться йти на угоду з дияволом. Або летіти вниз.

Алхімія еволюції. Глава 18.

Журнал Вандера.