Я не зрозуміла, про що це Жора. А от те, що Рома почав погладжувати мою ногу, мене напружувало.
— Що він робить? — я поглянула на дорогу.
Роман швидко прибрав руку і схопився двома руками за кермо.
— Темний мене підрізає. Помиляюся, кажеш? — сказав Рома і натиснув на газ.
— Що ти робиш?! — я вчепилася пальцями в ручку дверей.
— Доказую… — тільки й відповів він.
— А можна без мене це робити? — пропищала я.
— Саме з тобою.
Ми поїхали ще швидше.
“Оце пристрасть”, — знову написав друг.
“Жора, які пристрасті? Я зараз тут намочу крісло "
“Через Рому?”
“Через тебе”.
Темний обігнав нас і загальмував метрів за сто попереду. Рома знизив швидкість, а я прикрила очі.
Роман тихо вилаявся і пригальмував.
Темний вийшов із машини спокійно, ніби не він щойно перегородив нам дорогу.
Роман відкрив двері.
— Ти взагалі нормальний?
— Цілком. — Рад навіть не глянув на нього.
Він нахилився трохи нижче, заглядаючи в салон.
— Аля, все добре?
У мене мурашки пішли по шкірі від його голосу......

Темний. Одна ніч без імен.