Вітаю, любі букнетівці! ❤️

Тримайте розділ — напружений і гострий. Вже у ваших книжечках:

Повертаюся. До нього. В обійми.

— Я готова їхати. — Я дійсно заспокоїлася. Майже.

У всякому разі моя нервова система на межі сну й байдужості... хоча не зовсім — я все ще в тривозі за Емі.

— Ми майже на місці, — українською. Рідною. Як колись... коли він віз мене до будинку своїх батьків на своєму байку.

Але раптом — звук... постріл. Недалеко.Влад здригається.І поки я озираюся, Влад тягне мене на землю просто за полу піджака.

Земля вдаряє в коліна, а його обличчя... Він...

—Влад?

Та він хапається за бік. Пальці зминають сорочку, на якій... темна пляма... повзе. Занадто швидко.

Чорт!

Обіймаю!

Мирного дня!❤️

Ваша Тая)