Фінал Полонянки і старт Відьми для імператора

Мої любі, сьогодні я коротенько з двома приємними новинами.

По-перше, завершилась моя "Полонянка для володаря криги". Це були ще ті емоційні "американські гірки" (і ні, я не про те, що герої гиркалися сім разів на рівному місці, цього вони не робили), але тепер все. Фінал настав, авторка щаслива. Сподіваюсь, читачі теж! 

І одразу за фінішем у Саорському циклі новий старт. Історія про підступного (і дуже харизматичного) легерського імператора Людвіга Берглунда, "Темна відьма для імператора, або Плата за владу", уже чекає вас на сайті! Тут будуть і пригоди, і вимушений шлюб (ну принаймні вимушені заручини), і від ненависті до кохання, і багато політичних інтриг. 

Якщо ви не читали інші книги циклу - не хвилюйтесь, ця історія про нову країну і новий політичний контекст, ви все зрозумієте. А хто читав - ну, вам буде приємно побачити, як павутинки з минулих частин перетворились у справжні мотузки тут! 

Тож радо вітатиму всіх в новій історії! 

                      Темна відьма для імператора, або Плата за владу

Я врятувала життя імператору Людвігу, і він вирішив, що я стану для нього ідеальною дружиною. Це мало б стати початком щасливої історії.
Але не для нас. Я – темна відьма, проклята безпліддям, а імператор силоміць прив’язав мене до себе, поставивши вінчальну мітку. Розірвати зв’язок може особливий артефакт, але він – в палаці… А там підміна: хтось набув подоби Людвіга і готовий на все, аби втримати владу.
Справжній імператор прагне повернутись на престол за всяку ціну. Людвіг пообіцяв мені свободу від шлюбу, якщо я допоможу йому у цьому, тож я змушена стати частиною придворних інтриг.
А ще я повинна вберегти свій секрет. Я не збрехала про безпліддя… Проте Людвіг – єдиний чоловік, від якого я маю шанс народити таку бажану дитину.

ЧИТАТИ ТУТ!

А хто хоче більше закулісних новин та авторських подробиць, можете знайти їх моєму Телеграмі. 

Ваша Марго.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іра
19.05.2026, 15:00:52

❤️❤️❤️

Цей цикл у саме серденько ❤️

Інші блоги
Мої думки
Я пишу електронні книжки, бо мене ніхто не слухає. Пишу, бо по- іншому розсипаюся внутрішньо. Іноді тиша лякає, а іноді дозволяє зрозуміти себе. В моїх книжках реальність поєднується з містикою, створюючи магічний реалізм.
Де вас заставало натхнення?
Сьогодні писала продовження «Крихітко, біжи!» у парку з гойдалками. Вайб просто неймовірний. Єдине «але» - шум стояв такий, що написати вдалося зовсім майже нічого)) не та атмосфера для трилера. Бо ці нескінченні:
Чому ми пишемо, навіть коли нас ніхто не читає?
Можливо, тому що письмо ніколи не було лише способом спілкування. Воно завжди було способом існування. Людина пише не тоді, коли їй є що сказати світу, вона пише тоді, коли світ всередині неї стає занадто гучним, щоб мовчати.
Демон без рогів?
Вітаю, мої солоденькі! Ще на початку історії стало зрозуміло, що Лютер — напівкровка, і саме тому він бігає Кел'Зароном без рогів. Але насправді він їх має, як і крила. Як і всі демони. Проте роги для демонів — це
Соцопитування. Проблеми всезнання.
Привіт. Є одна здібність, яка звучить майже як абсолютна мрія будь-якої допитливої людини. Або як прокляття, якщо подумати трохи довше. У світі «Очей Роду» існує дар, що дозволяє бачити майже все. Окрім майбутнього,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше