Нікада не кажи "нікада"

Одного разу, заповнюючи анкету- опитування Зенгін Грід, я на питання "Що ви ніколи не напишете?" самонадіяно відповіла "жахи". Ну бо хоч і читаю, але тільки дуже крутих жах-майстрів і не моє воно.

Хіба я не знала, що таке казать не можна...

Зустрічайте - фентезі-етно-жах- містика ( ну, сильні почуття і кохання там теж буде) "Хиже серце"

( попередження: тошнотиків там не буде, але будуть пригоди, містика і сильні почуття. А в кінці книжки буде сюрприз... вона завершена, але викладатися буде поступово)) 

І одразу невеличкий бонус-довідка. Може, то й так всі знають, але йой, най буде...

Ґражда з її різними спорудами (високими й низькими, широкими й вузькими) нагадує фортецю, до якої можна потрапити лише через ворота і хвіртку. Ґражди, ймовірно, виникли з потреби захисту від лихих людей і диких звірів, сильних вітрів і снігу. Відомо, що на Гуцульщині в XIII—XIV ст. було розвинене слов'янське відгінне тваринництво. Основний ланцюг виробництва складався з великих родин і громад, які селилися окремими групами. Сіл майже не було, садиби були розкидані в горах і долинах далеко одна від одної. Така специфіка ізольованих громад, специфіка ведення сільського господарства, та постійна загроза хижаків змушували гуцулів оточувати свої будинки глухою загородою, що привело до створення своєрідного типу садиби — ґражди, замкненої забудови з хатою, господарськими будівлями та високим  парканом навколо подвір'я. Проте гуцули мешкали не лише в ґраждах.