❤️❤️

Привітики! Скучила за Вами! Нарешті практика доходить до кінця, але попереду ще екзамени.

Але вирішила порадувати Вас завершенням своєї автобіографічної віршованої книги "Квіти що знали правду". Вдалася вона важко, але цікаво.

Коротка історія про те, як інколи ми можемо бути третіми зайвими і лише квіти чи інші подарунки можуть нам підказувати. В моєму випадку про некохання казали квіти, тому я й звідти взяла назву.

4 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Міла Шан
04.05.2026, 23:35:45

Вітаю(⁠✷⁠‿⁠✷⁠)

Марія Реїнт
05.05.2026, 19:11:53

Міла Шан, Дякую❣️❤️

avatar
Лана Рей
04.05.2026, 22:01:59

❤️❤️❤️

Марія Реїнт
05.05.2026, 19:11:38

Лана Рей, ❣️❤️

avatar
Тая Бровська
04.05.2026, 21:51:35

❤️❣️❤️

Марія Реїнт
05.05.2026, 19:11:32

Тая Бровська, ❣️❤️

avatar
Ромул Шерідан
04.05.2026, 21:44:30

Вітаю з завершенням ⭐✨❣️

Марія Реїнт
05.05.2026, 19:11:25

Ромул Шерідан, Дякую❣️❤️

Інші блоги
Букнет шукає відеомейкерів і креаторів!
Якщо ви добре відчуваєте сучасні читацькі смаки у соц. мережах, розумієте, що чіпляє аудиторію, вмієте створювати короткі відео і вже ведете власний активний канал - цей конкурс для вас! Ми хочемо знайти людей, з якими зможемо
Якби книга була парфумами
Поговоримо трохи? Прода на книгу “Обійми за регламентом” на сайті. А поки, заходьте до смачної осінньої історії . Колись побачила в мережі щось схоже та захотіла зробити й собі. Обожнюю цей аромат. Напевно, найкращий
Запитання до авторів.
А як у вас відбувається з наступними книгами? Першу свою книгу «Пригоди дачного синдикату» я написала на одному диханні. Вона ніби сама вилетіла — на настрої, на натхненні. Друга книга теж народилася досить легко. А
В голові було значно краще!
Мабуть, одна з найбільш прикрих для мене речей у письменництві це різниця між сценою у голові й тією ж сценою на сторінці. Вони наче близнюки, тільки одного з них плекали і пестили, а іншого - пережував і виплюнув лінивець. Часом
Коли ти не така, як усі, готуйся до нападок
– Ви погляньте, хто тут у нас! Нахмурившись, андран звернула у провулок, сподіваючись, що однокурсники продовжать свій шлях і не стануть її переслідувати. – Андране, ти куди це поспішаєш? – пролунав за нею гучний
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше