Мої читачі! ❤️

На книгу Істеричка для боса діють останні години знижки)) встигніть придбати за низькою ціною))

°°°°°°°°°°°°°°°°°°°°

— Соню, ви мене взагалі чуєте? Я з ким розмовляю, зі стіною?

Я все очікував: виправдовувань, отрути, сарказму. Але точно не того, що вона підбіжить до мене й поцілує!

Трясця, що це щойно таке було? — ошелешено пробурмотів:

— Що ви робите, Соню?

Вона зашепотіла мені ледь не в самісіньке вухо:

— Прямо навпроти нас стоїть мій колишній. Він кинув мене місяць тому й сказав, що ніхто й ніколи не захоче зі мною зустрічатися.

Я що, на її думку схожий на трирічну дитину?

— Я не можу допустити, щоб він зверхньо дивився на мене й кепкував, що я нікому не потрібна, після того як нахабно кинув мене. Прикиньтеся, будь ласка, моїм хлопцем на пару хвилин. Хай він побачить, як ми цілуємося, і стулить свою брудну пельку. Хай викусить!

Я вже збирався відштовхнути її остаточно й сказати, що вистачить цього цирку, коли побачив, як у неї змінився погляд. Секунду тому вона була злісною, напруженою, а тепер очі розширилися, ніби хтось увімкнув у ній прожектор розпачу й злості одночасно.

— Ну будь ласка, Руслане. Це так важливо! Ну будь ласочка!

Вона вп’ялася пальцями мені в піджак сильніше, ніж потрібно для простого «прикриття».

Ця істеричка вміє милим голоском просити? Невже не все так безнадійно?