Гаряча новинка вже на Booknet! Вийшла друга частина!

Еліна думала, що зможе зберегти контроль. Вона думала, що це просто малюнок, просто борг, який потрібно повернути. Але в Аластора Варде зовсім інші плани. Його темрява манить, а влада над її почуттями стає дедалі міцнішою.

Тримайте уривок, від якого шкірою йдуть сироти:

"Позаду почувся шурхіт одягу. Потім — глухий звук металевої пряжки ременя, що вдарилася об дерево. Моє серце пропустило удар.

— Повернись, Еліно. Модель готова, — голос Аластора став нижчим, із вібруючими нотками, від яких по моєму хребту прокотилася хвиля жару.

Я повільно обернулася, затиснувши олівець у кулаці так сильно, що деревина ледь не тріснула. Повітря застрягло в легенях.

Аластор сидів у глибокому шкіряному кріслі біля каміна. Він зняв поло, оголивши торс, від якого неможливо було відвести погляд: ідеальний рельєф м’язів, широкі плечі та темна доріжка волосся, що зникала під поясом брюк. Він розстебнув ремінь і ґудзик, приспустивши тканину на стегнах настільки низько, що я вмить зрозуміла — під брюками немає білизни.

Він сів вольяжно, розкинувши коліна, абсолютно не соромлячись своєї наготи. В одній руці він тримав склянку, з якої повільно попивав щось темне. Його погляд був диким, хижим. Він буквально сканував кожен мій рух, зчитуючи емоції з мого обличчя, наче відкриту книгу."

" Я повільно опустив погляд нижче, ковзаючи по її фігурі.

— Дивно, як змінилася мода, — я зробив паузу, насолоджуючись її заціпенінням. — Тепер у вас прийнято ходити на пари в таких обтягуючих джинсах... вони підкреслюють кожен твій вигин, Еліно. І цей лонгслів... він настільки тонкий, що я бачу, як твої соски затверділи від холоду... чи, можливо, зовсім не від нього?

Я бачив, як вона затамувала подих. Тканина її одягу справді зрадницько видавала її збудження. Кожна деталь її тіла зараз була для мене як відкрита карта, і я збирався вивчити її до останнього дюйма.

— Ти малюєш мою шкіру, але твоя власна зараз горить так сильно, що я відчуваю це крізь твій одяг, — я нахилився ще нижче, так що мої губи майже торкалися її вуха. — Пий, маленька художнице. Бо якщо ти не знайдеш, куди подіти цю енергію, я знайду за тебе."