Історії про біль і зраду

Вітаю моя читацька сімейка. Сьогодні вирішила поговорити з вами про історії, які зараз публікую. Насправді, кожна з історій, це розповідь про життя, про силу духу, про жінок які під дією чоловічих вмовлянь, прохань і морального тиску забувають, що вони жінки і забувають про любов до себе. Думаю зі мною погодяться жінки, які були у так званих токсичних стосунках.

Я незнаю спектру всіх тих емоцій які переживають люди тому, фантазія психолога допомагає))) Але думаю в житті кожної людини були розчарування і емоції, про які шкодують до тепер. Признаюсь чесно...в мене були і неодноразово...

Будучи студенткою я закохальсь, думала ось він.."мій принц на коні", ага...розмріялась.. Він зрадив мене з моєю ж подругою...І знаєте, дивно, що через майже 20 років, біль і образа не відпускають...хоч в кожно вже давно своє життя...

Тому кожна історія, як частинка життя,Надіюсь вам сподобається читати ці історії...

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ірина Бібік
04.05.2026, 16:28:58

По- перше авторе, забули написати назву книги :))) ще одна сповідь про «принца на коні», який виявився звичайною клячею! Двадцять років нести в собі образу через студентське кохання — це ж яку треба мати витримку, або просто забагато вільного часу. Таке враження, авторе, що Ви живете в ілюзіях далеких від реальності і замість того, щоб жити далі, авторка вирішила законсервувати той біль, під книжковим романом, як огірки на зиму, і тепер пригощає ними кожного зустрічного під виглядом «глибокої життєвої прози».

«Фантазія психолога допомагає»? Схоже, фантазія там працює на повну ставку, малюючи трагедії на порожньому місці. Кожна історія — «частинка життя», але судячи з усього, це життя застрягло в текстурі дешевої мелодрами, де зрада з подругою — це вершина драматургії. Може, варто вже відпустити того бідного «принца» на пенсію? Бо читати про страждання двадцятирічної давнини — це майже такий самий біль, як і сама зрада, тільки для читача.може щось по цікавіше написати, кому цікаві ці соплі?

Ірина Заблоцька
04.05.2026, 23:14:19

Ірина Бібік, Дякую за відповідь

avatar
Оксана Павелко
04.05.2026, 17:29:41

Ну напевно в кожної(го) є свої не дуже приємні спогади. Чи є бодай одна людина на землі, яка б жодного разу не пережила певних життєвих обставин, які можуть викликати не дуже приємні відчуття? Думаю, що ні.

Ірина Заблоцька
04.05.2026, 23:11:44

Оксана Павелко, О так і ці історії як забрати можна написати багато книг...дякую за відгук

Інші блоги
Ти будеш спокутувати завжди...
Привіт друзі. Якщо Магомед не йде до гори, як то кажуть то я йду до вас з новим розділом від Блейр, який вже на сайті. Й ось уривок невеликий: Йду за Коулом коридором, і кожен крок віддається важким стуком у грудях. Моя рука
Нова обкладинка
Кидаю обережний погляд на співрозмовника. У його очах спалахують ледь вловимі іскорки, а моє серце вже вкотре збивається з ритму. — А ти? — запитує з явним підвохом. — А що, я? Він на мене навіть уваги не звертає,
Невеличкий анонс ♥️
Просто зайшла сказати, що сьогоднішнє оновлення книги "Другий шанс або Помста ангела" буде гаряченьке ❤ Мда, ця парочка полюбляє непідходящі для близькості місця... Солодких снів! З любов'ю ❤ Ваша Мрія
Роздуми письменниці
Привіт, колеги-автори! Цікаво почути ваш досвід. Чи є серед вас ті, хто поєднує основну роботу з письменництвом на Букнеті? Як ви розподіляєте свій час між роботою, написанням книг, веденням соцмереж, домашніми справами
Що, якщо бути дивним не так уже й погано?
Хай. Чесно? Коли я починала писати історію про будинок "Між поверхами", у якому один чоловік підтримує стабільність реальності дрилем, інший роками майже переїжджає, а жінка серйозно розмовляє з базиліком, я не
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше