Всім привіт і мирного неба!

Продовжую знайомити вас із героями Малефича. Але перед цим — невеличкий спойлер із картинкою про те, що чекало на героя в кабінеті його безпосереднього керівника, майора Мавлуренка.

Принаймні те, що він встиг побачити...

— Взагалі-то, те, що тобі стрибнуло в очі, насправді ніякий не пацюк, а чорт, — трохи зніяковіло промовив опер, почухавши потилицю та глянувши на піктограму на підлозі. — Бачиш, хотів до твого приходу встигнути приготувати маленьку наочну демонстрацію, аби зняти з порядку денного всі питання про паранормальне чи містику — називай це як хочеш, — але ті явища, які невід’ємно присутні у наших трудових буднях та й взагалі в місті в цілому. Он кілька годин витратив, аби змоделювати пентаграму виклику. І вже все майже було готове, та ти так раптово зайшов, що я ненароком чиркнув ногою по зовнішньому контуру, і чортяці вдалося вирватися. Добре, хоч форму першого рівня викликав — вони, звичайно, небезпечні, особливо коли збираються в зграю чи коли синтезуються з організмом людини, проте ти виявився йому не по зубах. Хоча якби я його не «відкликав»…

— Чорт?! — мало не викрикнув я, слухаючи пояснення людини, що займає державну посаду в одній із найсерйозніших силових структур, ще й у званні майора.