Добрий день. Сьогодні я до вас зі шматочком скла та книгою “Ейлінг”. 

Цитата:

— Я ніколи не повернусь в другий полюс, Скаре, — ледь вдихнула повітря, збираючись із думками. Магкар швидко їхав вздовж кордону та зрештою виїхав з міста, залишивши позаду руїни. — Не знаю, що тобі відомо, але... Все, що було між мною та Елайвом залишилось в минулому. І я не хочу до нього повертатися.

— ...я бачив відео, яке було в конфіскованих матеріалах. На якому ти лежала на операційному столі й просила його залишитися поруч, — зізнався Скар. Можливо будь я трішки здоровішою, я б відчула сором чи страх. Але цієї ночі в мене не було на це жодних сил тому я лише хитнула головою. — Насправді, це єдина причина через яку я залишив його живим та замкнув у власному домі. І я сподіваюся, що мені не доведеться шкодувати про це в майбутньому.

— Гадаєш, що воно у нас є?

— Не знаю... Але я зроблю все, щоб ти мала його. А поки що заплющуй очі та відпочинь трохи. Нам ще довго їхати...

— Куди ти везеш мене...? — поцікавилась в нього, відмічаючи поглядом, як пустельний ландшафт змінюється поодинокими деревами.

— Туди, де тобі не потрібно буде ховати свої шрами.  Туди, де всі люди матимуть право бути слабкими. Туди, де ти зможеш писати вірші стільки, скільки тобі захочеться. Туди, де на тебе завжди чекатимуть.

А також забігайте до інших скляних історій:

“Помста для Роуз”

“Спи під моїми губами”

“Закохана”

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб