Мої відьмочки №1

Привіт, мої любі читачі та гості мого блогу!

Вирішила трохи вам розповісти у блогах про своїх відьмочок)) А оскільки їх в мене вже аж п'ять, кілька днів буду тут вам спамити)) Але сподіваюсь комусь це буде корисна інформація. 

А почнемо ми з моєї найпершої відьмочки. Зараз на неї якраз в рамках книжкової весни на букнет діє дуже гарна знижка. 

Це була моя перша передплата, а герої цієї історії й досі займають особливе місце в моєму авторському серці))

Певно ця книга рекордсменка по зміні обкладинок. Технології йдуть вперед і всіх хочеться вдягнути нову одежину на своє творіння)) Але саме на цю історію мені було дуже важко підібрати таку обкладинку, щоб вона передавала атмосферу історії. І тут зі мною трапилася остання обкладинка)) Якось воно все так легко вийшло і я повністю задоволена результатом, бо нарешті органічно вписався мій улюблений другорядний персонаж - гусак Магнус. (я точно знаю що в цього гусака який щиро вірить що він лебідь є багато прихильниць)))

Сама історія дуже легка та водночас насичена пригодами відьмочки Магдалени у великому місті магів. 

Додам вам один з моїх найулюбленіших моментів:

Якось так вийшло, що Роксана пройшла трохи уперед, а я затрималась біля портрета, де була зображена красива жінка із загадковою посмішкою, а коли  обернулася, щоб іти далі, то відчула як це - коли серце опускається в п'ятки. Переді мною стояло триголове чудовисько, віддалено схоже на здоровенького собаку, з його середньої пащі капала слина. 

“Так, спокійно, треба…треба пригадати якесь паралізуюче закляття. Я ж точно його знаю. Але я ніколи його не використовувала. А що як не спрацює.” – такі думки проносилися в мене в голові, поки ми дивилися один одному в очі. Позаду чудовиська з'явилася Роксана.

– Тільки не біжи, – тихенько і стурбовано попросила вона.

 А що я зробила? Правильно. Прямо-протилежне. Розвернулася і з криками: “Чудовисьооо, допоможііііть” дременула по коридору. Та довго бігати не довелося, бо відразу за поворотом я наштовхнулася, а правильніше сказати стрибнула в обійми якогось хлопця. Він що правда швидко зорієнтувався і притис мене до стіни, закриваючи собою від триголового. І тут я нарешті підняла на нього очі. Що це був другий брат Роксани, я зрозуміла навіть попри те, що знаходилася в шоці від останніх подій. А ще він був найкрасивішим з них усіх. Ідеальні риси обличчя, іронічна посмішка на вустах і просто якісь бездонні очі, ніби увесь всесвіт відображається в їх темноті й таке ж як в брата і сестри темне, але хаотично розкуйовджене волосся. Дивно як я встигла все це відмітити за ту секунду доки він притискав мене до стіни. А потім хлопець нахилився і втягнув носом повітря біля моєї шиї та зі свистом промовив на видиху:

– Відьмочка.

– Ян! Ти що робиш? Припини негайно! – десь позаду кричала Роксана.

– Роксі, а звідки  в нашому домі взялася ця кульбабка? – запитав хлопець, не зводячи з мене погляду і продовжуючи притискати до стіни. 

  “Мені кінець” – промайнула думка в моїй голові.

Тікала від одного чудовиська, а потрапила в лапи іншому.

Хто ще не знайомий з цією моєю історією, ми з Магнусом вас щиро запрошуємо до прочитання)) 

СІЛЬСЬКА ВІДЬМА У ВЕЛИКОМУ МІСТІ

АНОТАЦІЯ

Магдалена це звичайна сільська відьма. Донедавна єдиною її проблемою були біляві кучері, що заважали Магді відчувати себе повноцінною відаючою. Та жахливе видіння змінило її життя. Магда вирушає у велике місто магів, щоб врятувати невинних. Що чекає її там? Які пригоди їй доведеться пережити? Які таємниці розкрити? І головне - чи дотримається вона поради бабуні: "Особливо бережи своє серце від магів. Вони вміють їх розбивати"