Маски скинуті, але таємниць стало тільки більше. Катря на старому цвинтарі… і ХТОСЬ у тіні старої верби. 

Ваші ставки: хто чекав на наречену? Чия фігура проступила крізь морозний туман?

Чекаю на ваші думки в коментарях! Давайте розплутувати цей вузол разом.

Петро вклав Катрю у своїй вітальні, дбайливо накривши її трьома ковдрами. Його серце все ще калатало від гніву на Ірину, але поступово тиша сільської ночі почала його заспокоювати. Він заснув у кріслі поруч, проте сон був тривожним і переривчастим.

Близько третьої години ночі його розбудив дивний звук. Це не було людське зітхання чи скрип підлоги — це був звук, схожий на те, як крига тріскається під ногами. Петро розплющив очі й завмер. Ліжко було порожнім. Вікно було розчинене навстіж, і в кімнату валив густий морозний туман.

Він кинувся до вікна і побачив силует у білій нічній сорочці. Катря легко, наче невагома тінь, перестрибнула через паркан і попрямувала в бік старого кладовища, що стояло на околиці села, під самими горами.

«Вона ж змерзне! Вона збожеволіла!» — промайнуло в голові Петра. Він накинув чоботи, схопив кожух і, намагаючись не шуміти, побіг слідом.

Місяць світив так яскраво, що сніг здавався блакитним. Петро бачив, як Катря впевнено йде повз похилені хрести. Нарешті вона зупинилася на самому краї цвинтаря, біля старої покрученої верби. Там, у тіні дерева, на неї хтось чекав.