Вона здалася!

Ну і як мені це витримати?!

Мало того, що Доронін використовує своє здоров’я як заборонений аргумент, так ще він, як я і боялася, здогадався, як на мене діє його «будь ласка»! І це «будь ласка» не просте, а чуттєве! З придихом! Із сексуальною хрипотою в голосі!

Боже, допоможи…

У понеділок Олег мене не чіпав. Він знову спав. У вівторок — вивів мене на особисту розмову: півночі розпитував про моє дитинство, сім’ю, плани на життя. У середу вночі ж він знову ПОПРОСИВ один поцілунок. Я не змогла встояти. Цього разу поцілунок затягнувся довше. І вмовити Олега зупинитися було ще складніше. Але я змогла. Чого чекати сьогодні — я навіть боялася уявити. Бо підозрювала, що наступного разу і сама не зможу зупинитися…

Однак уночі мене ніхто не будив і поцілунків ніхто не вимагав. Я видихнула з полегшенням: можливо, Дороніну вже стало легше і мої поцілунки перестали бути обов’язковою умовою його одужання.

Наївна.

Як же я помилялася.

Уранці четверга я прокинулася від того, що відчула приємне погладжування по вигину шиї.

Чоловічі пальці повільно спускалися від вуха до плеча. Потім знову. Я ковтнула і розплющила очі.