Вітаю, любі букнетівці! ❤️

Оновлення! Вже у ваших книжечках...

Ліфт дзенькає. Відкривається. А я стою остовпіла... втиснувшись у широкі груди Пахоменка.

Роні? Якого дідька???

Чорт, скільки ще відкриттів мені варто за цю ніч зробити, щоб впевнитися у зраді кожного зі своїх працівників!? Я й подумати не могла, що справа Біллі матиме стільки зловмисних дуп! Які спроможні лише на викрадення безневинної маленької душі!

Подих переводжу занадто гучно! Страх — кудись дівається варто Владу пошевелитися. Розвертаюся різко, без промаху поглядом: в очі свого асистента.

Той, завмирає в русі. Кліпає, вражений... Ще б пак, побачити серед ночі свого керівника та ще й у присутності боса конкурентної компанії! Думаю, це справляє не аби яке враження!..

—То, що ти "підчистив"? — я ніби маю дев'ять життів: ступаю до підлеглого з безстрашними очима і намірами нікуди не відпустити до приїзду поліції.

У мене зараз відчуття, що я тут знищу кожного без зброї в руках! Лише поглядом. Словом! І сили в цьому мені додає його присутність — Влад, що скелею завмер поруч. Чоловік, за якого можна сховатися у разі помилки. Чи поразки.

Обіймаю! 

Мирного дня, українці! ❤️

Ваша Тая)