І залишився лише один

 Останній вареник. І двоє, які його не поділили.

У гуртожитку сталася подія, про яку не пишуть у новинах…
але мали б.

Залишився один вареник.

І саме в цей момент Біба і Боба зрозуміли, що життя більше ніколи не буде таким, як раніше.

Спочатку все було цивілізовано:
— “давай поділимо”
— “давай чесно”
— “давай по-братськи”

А потім почалося:
 пошуки по всій кухні
 геніальні теорії змови
 перевірка кімнат, де їх навіть не знають
 і кіт Мурчик, який дивиться так, ніби вже виніс вирок

Чим далі — тим більше питань:
 Чи існує вареник взагалі?
 Хто його бачив останнім?
 І чому обидва виглядають винними?

Це не просто історія.
Це розслідування, драма і кулінарна трагедія в одному гуртожитку.

І найголовніше:
хтось із них точно знає більше, ніж каже.


Читай нову пригоду:
«Як Біба і Боба шукали останній вареник»

І напиши в коментарях:
ти б поділився… чи теж почав розслідування? 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Грудна Жаба
30.04.2026, 20:31:39

о, інтригуюче, скачу читати)

avatar
Єва Ромік
30.04.2026, 20:30:39

А вареник з'їв певно Мурчик.

Інші блоги
Все пішло шкереберть...
Від своєї репутації не втечеш. Особливо, якщо твоя репутація - це скандальна столична інтригантка, яку ненавиділо пів двору. Сьогоднішній розділ це справжній холодний душ для нашої героїні. Тільки-но Вівіан почала
Продуктивного ранку ✨
Раночку✨ сьогодні буду намагатися додати новий розділ "Чорного Вирію") Всім мирного і тихого дня!
Вони пройшли довгий шлях.
https://booknet.ua/book/proekt-haos-b455010 Від першої співбесіди й незручкових розмов — до довіри, кохання, заручин і весілля. Було багато випробувань: страхи, помилки минулого, непрості зустрічі, сімейні таємниці й моменти, коли здавалося,
Як пережити першу ніч в глушині???
Вже 9 розділів на сайті! ✨ Наша Вівіан нарешті пережила свою першу ніч у Сонячній Лощині. І, скажемо чесно, це було те ще випробування. Жодних м'яких перин, жодного особистого простору чи звичного комфорту, тільки жорстке
Чи згасає натхнення без зворотного зв'язку?
Інколи ловлю себе на думці, що натхнення стає тихішим, коли не відчуваєш відгуку. Ніби починаєш сумніватися: а чи потрібні комусь твої слова, твої історії, твої думки? І тоді виникає інше запитання. Можливо, це ще один іспит?
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше