І залишився лише один

 Останній вареник. І двоє, які його не поділили.

У гуртожитку сталася подія, про яку не пишуть у новинах…
але мали б.

Залишився один вареник.

І саме в цей момент Біба і Боба зрозуміли, що життя більше ніколи не буде таким, як раніше.

Спочатку все було цивілізовано:
— “давай поділимо”
— “давай чесно”
— “давай по-братськи”

А потім почалося:
 пошуки по всій кухні
 геніальні теорії змови
 перевірка кімнат, де їх навіть не знають
 і кіт Мурчик, який дивиться так, ніби вже виніс вирок

Чим далі — тим більше питань:
 Чи існує вареник взагалі?
 Хто його бачив останнім?
 І чому обидва виглядають винними?

Це не просто історія.
Це розслідування, драма і кулінарна трагедія в одному гуртожитку.

І найголовніше:
хтось із них точно знає більше, ніж каже.


Читай нову пригоду:
«Як Біба і Боба шукали останній вареник»

І напиши в коментарях:
ти б поділився… чи теж почав розслідування? 

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Грудна Жаба
30.04.2026, 20:31:39

о, інтригуюче, скачу читати)

avatar
Єва Ромік
30.04.2026, 20:30:39

А вареник з'їв певно Мурчик.

Інші блоги
Фамільяр-утікач. Глава 15. Біг по ранковому лісу
Я доповнила цю главу новою сценою… Темрява спальні здавалася гарячою й густою, наче розплавлений віск, що повільно заливав груди, позбавляючи можливості дихати. Емільєн блукав у задушливих лабіринтах власної підсвідомості,
Геловін наближається!
У будинку Теренса Бартона всі готуються до Геловіну. Гарбузи, святкові вогники, домашнє печиво, костюми. Все як годиться! Щоправда, у Сандри дуже швидко виникають питання до того, наскільки правильно всі розуміють саме
Типурецензія "Квартира поверхом ліворуч"
Ну що, мої любі, я знову приперлася зі своїми читацькими пригодами. І сьогодні в нас історія, після якої я, мабуть, ще довго підозріло дивитимуся на власну ванну. Особливо якщо там щось капатиме. На операційному столі «Квартира
Візуал до Розділу 13 "Пил потопу"
Пил потопу . . . Я повільно підійшов до будівлі. Це була масивна споруда з потемнілої від вічної вогкості червоної цегли, яка пригнічувала своїми масштабами й була наполовину поглинута диким лісом, немов величезний доісторичний
Опівночі — нова глава! А зараз трохи візуалу
А поки чекаємо на продовження, тримайте трішки візуалізації нашого побачення. Затишний ресторанчик на Подолі, свічки, гарячий чай, ромашки й двоє людей, які нарешті можуть побути разом без сварок, шуму та нескінченних
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше