— «Краще закрийте рота, Адаме Альбертовичу. Бо я дам вам ляпас». — «Я чекаю...»
Він — неприступна стіна. Вона — вогонь, який він намагається загасити своєю холодністю. Але коли двері аудиторії зачиняються, маски спадають.
Він каже, що їй треба тікати. Але сам притискає її до себе так, ніби вона — його останній кисень.
Хто переможе в цій дуелі: його залізна витримка чи її відчайдушна щирість? Читайте "Коли обираєш темряву"
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати