— «Краще закрийте рота, Адаме Альбертовичу. Бо я дам вам ляпас». — «Я чекаю...»

Він — неприступна стіна. Вона — вогонь, який він намагається загасити своєю холодністю. Але коли двері аудиторії зачиняються, маски спадають.

Він каже, що їй треба тікати. Але сам притискає її до себе так, ніби вона — його останній кисень.

Хто переможе в цій дуелі: його залізна витримка чи її відчайдушна щирість? Читайте "Коли обираєш темряву"