Сьогодні хочу познайомити вас із творчістю української авторки, чиї тексти змушують серце битися швидше, а думки — занурюватися у глибокі роздуми. Оксана Дичка — письменниця, яка майстерно працює в різних жанрах: від чуттєвої поезії до напруженої наукової фантастики та містики.

​На платформі Booknet Оксана вже зібрала коло відданих читачів, і це не дивно. Кожна її книга — це окремий світ. Серед її доробку можна знайти:

​«Світло між рядками» — збірка поезії, сповнена лірики та легкого болю.

​«Червона Шапочка. В бою зі своїми тінями» — сміливе фентезі про боротьбу за спадок та містичних істот.

​«Колобок у нашій реальності» — несподіваний погляд на класичний сюжет у жанрі наукової фантастики 21 століття.

​Але сьогодні особливу увагу хочеться приділити одній із найбільш атмосферних та емоційно складних її робіт.

​За межею видимого: Про книгу «(не)моє відображення в дзеркалі»

​Цей твір — не просто містична замальовка, це психологічне занурення у найтемніші куточки людської душі. Книга має маркування 18+, і вона повністю виправдовує свою інтенсивність.

​Про що сюжет?

Головна героїня залишається наодинці у квартирі на п'ятому поверсі, коли раптом чує стукіт. Але стукають не у двері чи вікно — звук іде зсередини старого радянського трильяжа. Те, що вона бачить у дзеркалі, жахає: інша «вона» з мертвотно-блідим обличчям та кривавою плямою на грудях.

​Чому це варто прочитати?

Авторка використовує метафору дзеркала як межі між минулим і теперішнім, між болем і спробою повернутися до життя. Текст пронизаний відчуттям холоду, порожнечі та «грубих ниток», якими героїня намагається зашити свої душевні рани. Це історія про те, як важливо не дати минулому вирвати твоє життя, навіть якщо воно нагадує про себе найстрашнішими образами.

​Оксана Дичка пише про те, що болить, але робить це так, що від тексту неможливо відірватися. Її слова — це як та сама тендітна троянда, що здатна розквітнути навіть серед мовчазних дзеркал і темних кімнат.

​Якщо ви шукаєте щось, що змусить вас замислитися над власною «тінню» та силою людської пам’яті — завітайте на сторінку авторки.

​Чи читали ви вже твори Оксани? Яка з її історій зацікавила вас найбільше? Діліться в коментарях!Її книга загопила