Додано
29.04.26 13:15:14
Ранок
Розвиднилося. В повітрі відчувався холод. Дерева стояли вкриті цвітом. Де-не-де з гілки на гілку перелітали якісь пташки. Все завмерло, ніби публіка в залі очікуючи на вихід свого кумира.
Нарешті з-за горизонту появилося сонце. Воно освітило землю своїм промінням і зігріло своїм теплом як мати дитину.
Для всіх починався новий день
Руслан Баркалов
458
відслідковують
Інші блоги
Любі друзі продовження роману "Кохання кольору ненависті" вже на сайті. Й до речі не пропустіть сьогодні ввечері розділ від Коула. Ми продовжуємо стояти на терасі, його піджак на плечах пахне ним — деревом,
Коли людина закохана, кажуть, що її серце співає. І кожне кохання має свою мелодію. Іноді воно шепоче, ледве чутно, захлинаючись почуттями. Іноді барабанить літнім дощем, а іноді вирує, мов зимова хуртовина. Іноді злітає
Анжеліка, 18 років Вона втекла з дому, сподіваючись знайти свободу. Замість цього стала свідком злочину і потрапила до рук небезпечного чоловіка. Вперта, горда та занадто смілива, щоб підкоритися. Вона ненавидить його всім
Привіт, мої любі читачі!
Вже сьогодні, рівно о 12:00, на сторінці з'явиться новий розділ нашої історії. Обіцяю, він буде гарячим, емоційним і... ? Адже буде одна подія яка розгортатиметься навколо одного з найефектніших
- Обійматися не будемо. - я хотіла піти. Щелепи Захара напружилися. Він схопив мене за зап'ясток і притягнув до себе. - Тобі це подобається? - Звільнятися? Я вже звикла. Другий раз за день і третій за тиждень. -
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ передчутті чарівного продовження ?✨?⭐️
Ritumba, Нууу, можливо і так) дякую
Чудовий ранок✨️
Куранда Валерія, Так, дякую)
✨✨✨
Ольха Елдер, Дякую))
❤️❤️❤️
Оксана Соловій, Дякую)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати