Конкуренти дома у Стаса...

Вітаю, любі букнетівці! ❤️

Запрошую на продовження, яке вже у ваших книжечках:

Моя конкурентка проходить першою. Я не відводжу від неї погляду.

Ірина прислухається, нічого не торкаючись. Тихо переступає жіночий одяг. Погляд зчитує кожну деталь… Але від мене не сховається те, як розмірено, майже повільно, здіймаються її груди — контрольоване дихання.

Дихай, Іро… бо тут ховається багато таємниць, які ти можеш не витримати…

Заходжу слідом, зачиняючи двері без зайвого звуку.
Запах у квартирі — змішаний. Парфуми, можливо піца, флюїди… І останнє не сплутаю ні з чим.

Ірина завмирає на мить, але не обертається: дивиться перед собою. Хоч я вже знаю, що вона побачила — двох. У його спальні. Краєм ока.

"КОНКУРЕНТКА"

Обіймаю! 

Мирного дня!

Ваша Тая)

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Белла Ісфрелла
29.04.2026, 17:30:31

♥️♥️

avatar
Джулі Мун
29.04.2026, 11:48:24

❤️❤️❤️

Тая Бровська
29.04.2026, 12:29:43

Джулі Мун, Дякую ❤️❣️❤️

avatar
Ромул Шерідан
29.04.2026, 11:18:40

❤️❤️❤️

Тая Бровська
29.04.2026, 12:29:36

Ромул Шерідан, Дякую ❤️❣️❤️

Інші блоги
Візуал 16 глави (не) хочу твого друга
— Владе?!— здавлено прошепотіла я, стискаючи краї халата на грудях. — Що сталося? Діма ж уже пішов спати... Чого ти повернувся? Він не сказав жодного слова. Замість відповіді Влад зробив один швидкий, владний
Втратити легко, а от повернути ....
Чи справді можна почати все спочатку, якщо цього хотіти чи минуле завжди буде нагадувати про себе? Герой книги впевнений, що все можна виправити поки живий, але героїня, здається, не згодна з цим. А яка ваша думка? —
Її погляд.
Вітаю, любі букнетівці! Запрошую на оновлення "Моя ЗНАЙДА", яке уже у ваших книжечках: Після вибору імен ми більше ні про що не розмовляємо. Лише обмінюємося глибокими, проникливими поглядами, сповненими сенсу.
Ласкаво прошу в новинку!
– Ти видерся на другий поверх о третій ночі... заради рушника? – Я дуже прив'язаний до своїх речей, – посміхається він у напівтемряві моєї кімнати. – Особливо до тих, що торкалися тебе. Замість слухняної нареченої
Коханню всі віки покірні
…Нагодувавши охорону, Лідія Антонівна причепурилася: розправила фартух, підтикнула шпильки під шиньйон, оглянула своє відображення в начищеній до блиску таці й залишилася задоволена. Краще вже не буде, все ж таки вік.
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше