Уривок:

«Він простягнув руку — ту саму величезну, мозолясту долоню, якою щойно брав сухарик у дитини, і несподівано легко торкнувся пасма волосся, що вибилося з-під її коміра. Його пальці ледь помітно зачепили шкіру на її шиї. Це було миттєве, майже невагоме торкання, але Анук здалося, що крізь неї пропустили розряд високої напруги. Вона не відсунулася. Навпаки — мимоволі подалася назустріч цьому теплу.

— Там, звідки я прийшов, немає Котом. Там є лише пристрасть і біль. Ти готова до цього?

Анук мовчала, відчуваючи, як серце калатає об ребра. Вона була жінкою, яка йшла за своїм провідником у повну невідомість…»

Ця глава пронизана електричною напругою. Поки Анук відкриває в собі почуття, інша героїня - Ліда - потрапляє в пастку, від свого колишнього, з якої немає виходу.