Поговоримо про емоції?
Я зараз редагую один фанфік як бета-рідерка і у мого автора (нік не буду говорити з метою приватності) багато повторів, довгих пояснень (які майже ніхто не читає), синонім на синонімі та все в такому роді. Вчора я по дружньому вказала на це, навіть більше з питанням чому він це робить, на що почула: "Моя колишня бета говорила, що так емоційніше". Я випала.
Так, так було емоційніше, але років 10 тому. Емоції надають не епітети, а грамотне прописування сцени від атмосфери і до якого кольору майка головного героя. Не треба видумувати велосипед, потрібна надивленість і довгі проби. Тільки так письменники пишуть хороші роботи.
Цей пост був покликаний для молодих авторів як невелика підказка. "Старички" типу мене, погоджуєтесь із думкою? Що додасте, а що вважаєте не правильним?
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ одного разу читала пост на фрпг на 16000 символів, а по сухому залишку там було дві дії: вона подивилася на нього й облизала соломинку, через яку пила коктейль на барі. Все інше було нагромодженням семиповерхових описів емоцій. Тоді це вважалося верхом майстерності. Зараз... Нудно.
Вадим Сухобрус, Чорт плаче, що моди не настаче)))
а я щитаю, шо навіть самі складні емоції можна передати в декількох словах.
нашо ото розписувати ту атмосферу, читач і сам додумає то все. кроме того так, як читачу буде цікавше, ближче, рідніше, то так і додумає.
Kweetti, ок
О, тут з'явився привід, щоби я мою книгу прорекламував. Мою книгу "Не та, що народила" деякі читачі покритикували через те, що вона занадто емодзійна. От і думаю--може скоротити емодзі чи ще додати
Kweetti, дякую
це називається, кожна мітла мете по-своєму, і кожен наполягає на тому, що сам полюбляє як читач. Хтось любить слоуберн, детальність і читати не тільки про те якого кольору майка, а і як ту майку шили) а комусь подавай екшн і темп)
Вень Чжулун, Між іншим, майка це дуже цікавий об'єкт для дослідів: вона могла бути пошита в Китаї, перевезена та пофарбована в Індії, бавовну для неї зібрали дбайливими руками голодні діти в Туркменістані...
Моя колишня бета - вже звучить як фраза із книги)
Гарні люди - ці бети. Читають, та ще редагують... Ось що добре!)
Вадим Сухобрус, іхіххв, погоджуюсь!
Читав багато 20 років тому, 10 років тому майже не читав, тому не застав моди на повтори. Пишу як старий дідо))
Олексій Горбунов, заінтригували, тому поцікавлюсь)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати