О ні! Ні! Я з болем і розчаруванням на серці проводжав поглядом пікап, який проїхав повз. Я тільки міг зажурливо видохнути. Ні! Я ж тепер не знаю, коли зможу ще раз  отримати таку нагору! Ні! Так нечесно! Та за що?? І я подивився на книгу в своїй руці, а ще почув вовтузіння і шелест поряд.

– Ай, як боляче, – я почув тихий голос.

 Ну все! Я зараз наваляю тій розтяпі, яка жбурляється книжками. Мені треба випустити пару, інакше  це добром не кінчиться.

– Ну сцуко, тримайся, паскуда…– прошипів я, різко відчиняючи дверцята.

 Я виліз з салону і почав оглядатися, тримаючи ту кляту книгу, готовий нею же відхріначити ту паскуду. Що все мені споганила.

– Ой, – почув я злякане.

 І подивився в сторону звука. І побачив…сцуко… відьму, нє ну, а хто мені міг підгівнити? Мені здається, як Даірелю щастить на відьом. Мабуть, цей вилупок на мене свою «вдачу» перекинув. Гівнюк.

_________________________________________

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512