✋підписникам, або Про що ви взагалі читаєте☘️
Зізнаюся чесно: якби мені довелося самому визначати жанр цієї своєї книги, яку ви, сподіваюся, прочитали або читаєте, мені було б складно це зробити. Чому? Ну ось, наприклад:
Альтернативна історія? — а хіба тут розповідається про реальні події, що відбулися?
*Магічний реалізм? — а де вплетені в сюжет незвичайні події чи щось магічне?
*Стімпанк? — а де тут панування механізмів та пристроїв?
*Фентезі? — та де воно тут взагалі?
*Любовна фантастика? — щось незрозуміло, чи є тут взагалі любовна лінія.
*Романтична фантастика? — та що ж це, авторе, у тебе романтика частіше по борделях трапляється!
*Еротична? — та тьху на тебе, авторе, де тут взагалі...
І взагалі, твій герой — чоловік, навколо нього все крутиться, він, як ви всі любите, має бути в центрі уваги й тільки себе всюди нести в маси...
Чи так це? Судити про це зможе кожен, дехто робить це, навіть не намагаючись прочитати. Знаєте, бачив марафони, у яких достатньо прочитати перші сторінки, щоб потім написати рецензію. Але мені це не зовсім зрозуміло. Так, про багато речей можна судити одразу: захопливий початок — приманка, розвиток — гачок, але все ж, мені здається, не варто завжди поспішати, треба мати підтвердження своїм висновкам.
У цій історії, розказаній від першої особи, немає флешбеків, немає інтерлюдій чи повторів сцен для милування героєм очима інших персонажів. Ні, це life-movie, це певною мірою історія героя, розказана ним самим. Був колись такий жанр — крутійський або пікарескний роман. Хоча це, якщо хочете, історія скоріше Рендома, а не його брата Корвіна. Простого, випадкового...
Маю надію, герой не залишається однаковим. Дуже хочу, щоб його змогли розгледіти. Не поверхово, пройшовши повз і обізвавши черговою реінкарнацією Марті Сью чи чимось подібним. Задля посилення враження я не схотів влаштовувати безодню якихось проблем для змалювання "перемагань" та "прокачок". Хоча будь-який герой у будь-якому творі все ж таки має свій певний запас "здоров'я", інакше його історія не була б написана. Історію пишуть не стільки переможці, скільки ті, хто вижив.
Отже, жанр — визначити непросто. З героєм — можуть бути сумніви. А що ж історія? Якщо позиціонуєш її як альтернативну історію, то треба відповідати. Так, згоден. Як і з багатьом іншим. Але!
Головне — я спробував чимало подій, змін, рішень та пристроїв передати не через "лекції" на сторінки тексту, а очима людини, яка про це нічого не знає, але сприймає це незнання як належне.
Якщо хтось грав у ігри 90-х, то має пам'ятати, що вони відрізнялися однією важливою особливістю — не було жодного туторіалу, жодного опису чи підказок. Розбираєшся в процесі. Одразу — у вир подій. Але ж для будь-якого потраплянця все буде саме так!
Що герой цієї книги, що читач — йдуть тут пліч-о-пліч, знають рівно стільки ж, а якщо й здогадуються про щось, то це саме здогадки та припущення. Хтось може не знайти тут очікуваного упору на розслідування, хтось — низки гарячих сутичок, хтось — трепету глибоких почуттів...
Але ви не поспішайте виносити вердикт! Придивіться! Можливо, у певний момент, із часом, ви відчуєте внутрішню напругу — цей нерв людини, яка опинилася в незрозумілому для себе світі, нічого про себе не пам’ятаючи. Людини, яка, ховаючи за іронією та легкою насмішкою свою розгубленість і самотність, намагається робити кроки в цьому світі. Отримуючи і небажані розслідування, і зовсім непотрібні сутички, але й... не уникаючи емоцій.
І все це — з увагою до деталей і бажанням розсипати їх по всьому шляху читача, щоб йому було цікаво їх знаходити. А вже як це вийшло — вирішувати вам!
Хочу нагадати, що завтра виходить нова глава. Вона навіть трохи більша за обсягом, ніж зазвичай, але важлива, напевно, не цим. Просто з нєї почалося... не знаю, як це правильно сформулювати — певне динамічне зростання.
Відкрию невеличкий секрет - я пишу з деяким випередженням графіка публікацій, оскільки намагаюся встигати у вільний час, а також можна внести правки і таке інше. Мені здається, багато хто так робить. Так от, наступні глави мені нарешті почали трохи подобатися самому! Чесно кажучи — це рідкість. Хочу сподіватися, вони сподобаються і вам. Дякую за увагу та чекаю на ваші зауваження!
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЦікаво було б почитати, як ви пишете, — так би мовити, скласти уявлення про рецензента за його творами. Та наразі взявся за Андрія Романенка, та й свій твір після вашого розбору «Леді замку Саммерфелл» намагаюся доводити майже до документалістики (наскільки, звісно, це можливо у фентезі-романі), а пошуки потрібної інформації все ж займають час.
Марк Лис, Ну... добряче. Я от 5 почав, так відразу закрив. Бо зараз по марафону читати треба) Та вже не хочу починати)
Колись писала допис про жанри... Бо теж пишу іноді таке, що важко запхати в коробочку і приклеїти папірчик. Як на мене - вони вторинні, а первинним є твір. Жанри придумані постфактум і для класифікації під читача. Але це не працює в іншу сторону - що автор повинен підлаштовуватись під ту класифікацію в обов'язковому порядку.
Мрія Чарівна взагалі зауважила, що зараз в літературі йде зворотній процес - один твір збирає в собі кілька жанрів.
І це справді так і почалось з фантастики. В неї є безліч похідних ті продовжують утворюватись нові. А є й твори, що збирають в собі багато складових - і останнім часом таких більше.
Чому якісь зовнішні рамки мають обмежувати, якщо сам твір збалансований?
Дієз Алго, Я ж не кажу, що ми повинні підлаштуватися під якісь жанр. Навпаки, може треба шукати нові. Просто став перед питанням - що саме потрібно, чи є баланс, про що йдеться в книзі. Ну, а тут думка пішла така...
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати