Розділ 21 Талісману обраної

Звичайний готель перетворюється на пастку для Вартового і його товаришів. Зерд і Саєб потрапляють до підземелля караючих, вихід звідки тільки один - підземною річкою.

Течія сповільнилася. Річка винесла наш човен у підземне озеро. Кам'яне склепіння тунелю зникло, та слабке освітлення не давало змоги розгледіти, що знаходиться вгорі. Я помітив, що Зерд невідривно дивиться на щось позаду мене, і раптом мене пройняв озноб. Течія ще більше сповільнилася, і човен зупинився, ніби наштовхнувшись на невидиму стіну, хоча видимих перешкод попереду не було.

Я обернувся і обімлів. На мене дивилися очі гігантського кальмара, що світилися. Його щупальця злегка ворушилися, здавалося, він зважує, чи варта його уваги така незначна здобич, як два маленьких чоловічки. У моїй голові метушилися плани порятунку, але Зерд заперечно похитав головою й опустив списа. Заплескавши крилами в нерухомому повітрі, до нього на плече опустився птах. Він поводився спокійно, та я зрозумів це вже пізніше, а тоді продовжував озиратися в пошуках виходу. Промайнула думка стрибнути у воду і врятуватися вплав.

Кальмар знаходився прямо перед нами. Його гігантське тіло перекривало вхід у такий самий тунель, як той, яким припливли ми, тільки з іншого боку озера. Частиною щупалець він утримувався за кам'яні стіни, а інша частина вільно спочивала у воді. Немигаючий погляд чудовиська викликав тремтіння.

Бачачи, що Зерд не діє, я спробував вихопити у нього спис, але він різко відштовхнув мене вільною рукою.

‒ Не робіть дурниць, Саєб! ‒ гаркнув він. ‒ Це Вартовий!

Я з недовірою подивився на чудовисько. Боже, ну й очі! Під ними вгадувався масивний дзьоб, за допомогою якого істота могла з легкістю розкусити човен, не кажучи вже про людей у ньому.

Читайте історію кохання і безмежної відданості на сторінках циклу "Талісман обраної":

том 1 "Талісман обраної"

том 2 "Вартові підземелля"

том 3 "Третя сила"

том 4 "Імператорський кірт"

 

Інші блоги
У лігві ворога... Чи дізнається Міра правду?
Доброго ранку ❤️ 67-й розділ «Спадкоємиці крізь час» уже на сайті. І, здається, Міра нарешті опинилася там, куди так довго намагалася зазирнути — надто близько до Леоніда і його таємниць. Але є одна проблема. Що
Привіт, мої любі читачі!
Іноді найстрашніше — це зустріти не чудовисько в темряві, а те, що дивує своєю знайомістю. Ті самі очі. Ті самі запеклі сліди на зап’ясті. Навіть голос, від якого сиплять дрижаки… але це світло — отруйне, чуже. ​У
Невже це ще не кінець?
– От старий хитрун! – несподівано з кривою посмішкою сказав огас, відкидаючись на спинку крісла й задумливо дивлячись на Майкла Корна. – Думаєш, я не зрозумів, до чого ти хилиш? – Пробачте, але я не розумію,
Найкраща економна розвага осені — вечір із книгою
Сьогодні у світі відзначають доволі незвичне, але максимально затишне свято — Міжнародний день економних розваг. Серед головних порад для ідеального вихідного: неспішні прогулянки осіннім парком, старі настільні ігри
Невже вона…? Оновлення в «літньому дощі»
«Діана сиділа за столом, не знаючи, куди себе подіти. — Тобі не зле? — тихо запитав Олег. Дівчина стривожено звела на нього карі очі, тоді як Олег дивився на її живіт: — Він розповів уже? — Угу... —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше