Ця глава сугубо про Мару та Тігула. Вона може здатися не важливою, але це не так. Бо це тільки перша книга основної історії. Неважливих героїв не існує!

Мара та Тігул зробили свій вибір: замість того, щоб покірно піти на адаптацію в Сектор і назавжди стерти свої особистості, вони обрали невідомість.

Уривок:

Одна зі служниць підійшла до стіни й почала натискати на неї, щоб розкласти ліжко. Інтуїтивно Мара кинулася їй на допомогу і випадково торкнулася руки служниці. В цей момент її ніби облило окропом. Рука служниці палала вогнем. Мара вдала, ніби нічого не сталося. Та коли служниця вийшла і Мара з Тігулом залишились наодинці, жінка з жахом видихнула:

– Тігул, любий, вони — Котоми.