Привіт! Ви коли-небудь помічали, як зникає кімната, коли ви відкриваєте хорошу книгу? ?
Я часто про це кажу, але сьогодні відчула це особливо гостро. Писати або читати — це як проходити крізь невидимі двері. Тицяєш на назву "Станція X" чи "Брат, відбій!" — і все: шум міста затихає, кава холоне, а ти вже не вдома. Ти — там.
Ти відчуваєш адреналін на стадіоні, чуєш шепіт у темних коридорах космічної станції або переживаєш сімейні драми так, ніби вони твої власні. Це магія, якій немає пояснення.
Для мене, як для автора, це найбільша нагорода. Коли ви пишете: "Я забула про все, поки читала", я розумію — мій "портал" спрацював. Я створюю ці світи саме для того, щоб ми могли хоча б на годину втекти від буденності й прожити ще одне, зовсім інше життя.
Будьмо чесними:
Бувало таке, що ви проїжджали свою зупинку в транспорті або лягали спати на три години пізніше, бо книга просто "не відпускала"?
Яка з моїх історій затягнула вас найсильніше? Де ви відчули, що ви вже "не тут"? ?✨»
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМене найбільше зацікавила ваша робота «Арсенал» вона тримала інтригу до останнього й змушувала співпереживати персонажам, занурюючи в атмосферу та залишаючи сильний емоційний післясмак?
Аліна Кравченко, «Дякую вам велике! ❤️ Мені неймовірно приємно чути, що "Арсенал" зміг так затягнути в атмосферу. Саме заради таких емоцій і хочеться писати далі. Дякую, що проживаєте ці історії разом зі мною! ✨»
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати