Пора пожити у своє задоволення? Дякую за бест!

— Єгор погодився на компроміс. Вони залишаться тут. Заради Карини. Але він повернеться на роботу до Семененка. 
— Це небезпечно?? 
— Як і будь-яка робота в охоронній фірмі… — знизує плечима Артур. 
Бачу, що він незадоволений, і нервую ще сильніше. Це через мою появу Єгор змушений піти з «теплого» місця водія Карини! 
— Але є одна умова, — додає Артур, і його обличчя знову стає непроникним. — Він зажадав, щоб ти не шукала з ним зустрічей наодинці. Жодних розмов, жодних вибачень. Для нього тебе тут немає. 
— Що ж. Якщо це ціна за те, щоби бачити його щодня, я готова її заплатити. 
Артур встає, підходить до мого столу і спирається на нього руками, нависаючи наді мною. 
— А я не впевнений, що готовий дивитися, як ти повільно вбиваєш себе цією жертовністю, — тихо промовляє він. — Діано… Єгор дорослий чоловік. Відпусти ситуацію. Може, пора дозволити собі пожити у своє задоволення?