Вітаю!

Запрошую до оновлення!

Фінал вже скоро, в з ним і зміна ціни.

✨✨✨

— А що буде завтра, Кать? Ти завтра знову передумаєш... Я цього не хочу, Катю. Я більше не хочу жити без вас. Ви потрібні мені, обоє...

Нервово зволожую вуста і звільняюся з обіймів чоловіка. Десь частково він має рацію. Моя образа ще надто сильна, хоча розумію, що повинна відпустити її, але ж якби все так легко.

— Андрію, давай завтра про все і поговоримо. А сьогодні дай мені час. Він потрібен мені, будь ласка!

Ковтаю клубок, що утворився у горлі, та сумніваюся, що він погодиться. Троян довго мовчить, пильно дивлячись на мене. Від цього погляду я, здається, перестаю дихати, а він надто впевнено порушує тишу.

— Гаразд, Катю, не скажу, що це легко, але я згоден зачекати до ранку. Тому давай без образ. Я знайду до вас зрання перед роботою...

— Це зарано, Андрію, Кирило ще спатиме, — заперечую.

— Так це добре, Кать, ми матимемо змогу поговорити утрьох. Я, ти та дідусь.

Знову нервую, але при тім розумію, що все ж з чогось починати потрібно.

— Гаразд, — неохоче погоджуюся.

— Дякую, мила! — зірвано шепоче він і просить. — А зараз ходімо на чай чи каву до мене. Покажеш мені фото сина. Всі, які маєш, та розповіси про нього.

— Андрію...

Починаю обурюватися, а він, перебивши мене, просить.

— Кать, ну, будь ласка, це ж лише фото.

Не можу йому відмовити, тому погоджуюся.

— Добре, тільки недовго.

Таємниця олігарха...