Я не планувала писати цю історію.

Вона просто з’явилась — різко, вперто, ніби їй байдуже, чи готова я її розповідати.

У стосунках зазвичай усе спокійніше. Звичка, побут, розмови, які вже не змінюють нічого. Людина поруч — правильна, зручна, зрозуміла.

Але інколи цього недостатньо.

Хочеться не “добре” — а так, щоб щось всередині зривалось з контролю. Не стабільності — а відчуття, коли вже не ти керуєш емоціями, а вони тобою.

І, мабуть, найнебезпечніше — ти це відчуваєш. Розумієш, що заходиш занадто далеко. Але чомусь не зупиняєшся.

Саме з цього починається «Будь моєю».

Якщо вам близька така історія — підписуйтесь, я тільки починаю її розповідати ?