Попіл, Кров та Дракони

Вітання з мого кабінету.

Зима близько... чи принаймні черговий дедлайн, що нависає над головою, як тінь крилатого жаху. Ви, мабуть, пам'ятаєте мої мандрівки з «Вояджером» тут, на Букнеті. Це була довга дорога, але справжній автор ніколи не зупиняється на одному застояному заїжджого дворі. Настав час розпалити нове вогнище.

Я готуюся переносити сюди з ватпаду «Попіл і Кров». Це історія, яка вимагала свого часу, як гарне вино з Арбору або сталь, що гартується в кузні Королівської Гавані.

Але перед тим, як перший розділ впаде на ці сторінки, мені цікаво... чи є тут мої люди? Чи блукають цими цифровими коридорами ті, хто знає ціну «Гри Престолів»? Ті, чиє серце завмирає при згадці про «Пісню Льоду та Полум’я», і ті, хто разом зі мною спостерігав за величчю та падінням «Дому Дракона»?

Важливе питання до лордів та леді Букнету: Чи є серед вас фанати Вестеросу? Чи чекаєте ви на історію, де кров тече так само часто, як і вино на бенкетах, а вірність важить менше, ніж луска дракона?

Якщо ви тут — подайте сигнал. Підніміть свої прапори в коментарях. Мені потрібно знати, чи готові ви до вогню, який я збираюся випустити.

Світ великий, а життя коротке. Але історії... історії живуть вічно.

Настрій: натхненний

Слухаю: гуркіт дощу та шепіт Старих Богів