Додано
23.04.26 21:13:41
Яка неслухняна дівчинка...
Варіантів дій у мене було небагато. Але я вирішила грати у свій «покер» до переможного кінця. Ну, або просто до кінця. Я гордо задерла підборіддя, маючи намір витримати важкий і безсоромний погляд самця. Він не повинен побачити в моїх очах ані покірності, ані страху. Ані бажання. Нізащо!
Протримавшись секунд п’ять, я підвищила ставки, впевнено вимагаючи:
— Випусти мене звідси.
— Випусти мене звідси.
Олег усміхнувся, опустивши погляд на мої губи, і промовив:
— Отже, таки їдемо в ресторан?
— Отже, таки їдемо в ресторан?
Я демонстративно поправила свій одяг і волосся, а потім відповіла:
— Нікуди я з тобою не поїду, Доронін.
— Нікуди я з тобою не поїду, Доронін.
Він здивовано підняв свої нахабні сексуальні брови. А я вже настільки осміліла, що зовсім втратила береги. Я сама підійшла впритул до самця і, несамовито тицяючи пальцем у його тверді накачані груди, відчеканила:
— І нічим, окрім роботи, з тобою займатися не збираюся! Зрозумів?!
— І нічим, окрім роботи, з тобою займатися не збираюся! Зрозумів?!
— У понеділок перевіримо, — зухвало промовив бос і натиснув кнопку, запускаючи рух ліфта.
Я проігнорувала цю погрозу. Просто підняла з підлоги свої речі, роблячи вигляд, що перебуваю в кабіні зовсім одна, хоча мою праву щоку пропалювало поглядом. Коли двері ліфта відчинилися і я зробила впевнений крок назовні, мене знову наздогнав твердий голос Дороніна:
— Не забудь про панчохи. Інакше знову покараю.
Ваші побажання? Панчохи чи покарання?))
Читати книгу ТУТ
Соланж Седу
576
відслідковують
Інші блоги
Дорогі читачі! Запрошую вас познайомитися з моєю творчістю та відкрити для себе дві мої історії — зовсім різні за настроєм, але кожна з них написана від щирого серця. Багато хто з вас вже читав мої книги, і я щиро дякую
Привіт, мої любі читачі! ♥️ Ось і перегорнута остання сторінка нашої шаленої, небезпечної та такої палкої історії Катерини, Амаля, Вікторії та Павла. Мені досі важко повірити, що ми разом із вами пройшли цей шлях від
Доброго часу доби, мої хороші! ☀️ Сьогодні о 12:00 буде виходить передостанній 68 розділ «Опісля» другої книги «Тріщини» з циклу «Колонія. Історія Ріки». Нагадую, що в п’ятницю о 12:00 буде опубліковано
Деякі розмови змінюють усе. Але що, якщо найважливіші слова так і залишаються несказаними?..
Новий розділ «Потяг №117. Книга 1» вже доступний. Запрошую до читання. ❤️
Вітаю, друзі, "Хазяйка Примарного готелю" залишається однією з моїй улюбленних історій, і також її полюбили й ви, мої читачі) Сьогодні екватор літа, то я вирішила подарувати вам знижку, щоб ви могли зануритися
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Мельська Наталі, Дякую))
❤️❤️❤️
Анастасія Коваленко, Дякую))
❤️❤️❤️
Кі Цуне, Дякую))
❤️❤️❤️
Крісті Ко, Дякую))
❤️❤️❤️
Віккі Грант, Дякую))
О-о-у... думаю і одне і друге закінчиься однаково)))
Олена Родан, Можливо) дякую))
І панчохи і покарання.. Пора ,пора ???
Ирина Онощенко, Пора!)) дякую))
Я за покарання) Хоча, думаю, якщо прийде панчохах, він знайде, за що покарати )
Лана Жулінська, ахах це точно) дякую))
Ха-ха-ха))) Оце так бос їй дістався(。•̀ᴗ-)(≧▽≦)
Кора Лайт, та вона теж - стихийне лихо))) дякую))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати