Додано
23.04.26 21:13:41
Яка неслухняна дівчинка...
Варіантів дій у мене було небагато. Але я вирішила грати у свій «покер» до переможного кінця. Ну, або просто до кінця. Я гордо задерла підборіддя, маючи намір витримати важкий і безсоромний погляд самця. Він не повинен побачити в моїх очах ані покірності, ані страху. Ані бажання. Нізащо!
Протримавшись секунд п’ять, я підвищила ставки, впевнено вимагаючи:
— Випусти мене звідси.
— Випусти мене звідси.
Олег усміхнувся, опустивши погляд на мої губи, і промовив:
— Отже, таки їдемо в ресторан?
— Отже, таки їдемо в ресторан?
Я демонстративно поправила свій одяг і волосся, а потім відповіла:
— Нікуди я з тобою не поїду, Доронін.
— Нікуди я з тобою не поїду, Доронін.
Він здивовано підняв свої нахабні сексуальні брови. А я вже настільки осміліла, що зовсім втратила береги. Я сама підійшла впритул до самця і, несамовито тицяючи пальцем у його тверді накачані груди, відчеканила:
— І нічим, окрім роботи, з тобою займатися не збираюся! Зрозумів?!
— І нічим, окрім роботи, з тобою займатися не збираюся! Зрозумів?!
— У понеділок перевіримо, — зухвало промовив бос і натиснув кнопку, запускаючи рух ліфта.
Я проігнорувала цю погрозу. Просто підняла з підлоги свої речі, роблячи вигляд, що перебуваю в кабіні зовсім одна, хоча мою праву щоку пропалювало поглядом. Коли двері ліфта відчинилися і я зробила впевнений крок назовні, мене знову наздогнав твердий голос Дороніна:
— Не забудь про панчохи. Інакше знову покараю.
Ваші побажання? Панчохи чи покарання?))
Читати книгу ТУТ
Соланж Седу
533
відслідковують
Інші блоги
Інструкція по виживанню в Літнє сонцестояння ✨ Дехто пише, що я вигорів і мені терміново потрібен відпочинок. Офлайн, тиша, жодних текстів. Вони помиляються... ≧◠ᴥ◠≦ Для мене найкращий релакс — це не просто
Хочу зробити коханій сюрприз і не попереджаю про своє дострокове повернення. А далі все відбувається як у класичних любовних романах…
Заходжу в нашу спальню і перше, що бачу, — чоловіка, який ритмічно рухається
Доброго часу доби, шановне панство. Давно я тут не писала, аж скучила за вами)) Отож, викроїла час та наснагу, щоби поділитися трошки планами, небилицями і важливими новинами. Почну з важливих новин. «Ілюзія ненависті»
Літо — пора пригод та емоцій. І хочеться, щоб настрій був відповідним. У моїй історії Мілана відправляється до своєї подруги Алі в Одесу, аби разом провести час. Нові знайомства, неочікувані зустрічі та хімія, з присмаком
Перший місяць літа добігає кінця, але сама пора ще у розпалі❤️ Особисто я вважаю її найприємнішою частиною року, коли твоє життя відчувається як частина мелодрами 2000-х.
Героїня моєї книги добре розуміє це відчуття, адже
9 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Мельська Наталі, Дякую))
❤️❤️❤️
Анастасія Коваленко, Дякую))
❤️❤️❤️
Кі Цуне, Дякую))
❤️❤️❤️
Крісті Ко, Дякую))
❤️❤️❤️
Віккі Грант, Дякую))
О-о-у... думаю і одне і друге закінчиься однаково)))
Олена Родан, Можливо) дякую))
І панчохи і покарання.. Пора ,пора ???
Ирина Онощенко, Пора!)) дякую))
Я за покарання) Хоча, думаю, якщо прийде панчохах, він знайде, за що покарати )
Лана Жулінська, ахах це точно) дякую))
Ха-ха-ха))) Оце так бос їй дістався(。•̀ᴗ-)(≧▽≦)
Кора Лайт, та вона теж - стихийне лихо))) дякую))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати