Вітаю!

Мама для донечки мільйонера — оновлено! 

✨✨✨

— Я все сказала. А все інше...

І в цей момент відчуваю на собі палючий погляд. Повільно повертаю голову в бік дверей, і по тілу розлітається жар. Бо на мене прицільно та невдоволено дивиться Роман. Він стоїть неподалік. В його погляді яскраво виражене невдоволення. Його обличчя напружене, а очі холодні.

Дідько! Тільки цього не вистачало.

— Все, бувай! — швидко кидаю у слухавку і скидаю виклик.

Ховаю телефон в кишеню, погляд стрибає на Евеліну, яка возиться з лялькою у візку. Наче все добре, але погляд Вишневського мене надто турбує.

— Віто, — кличе мене Роман. — Підійдіть.

Серце починає битися швидше. Я оглядаюся на покоївку, яка стояла поруч. І коли вона кивком голови відпускає мене, йду за Вишневським.

Ми зупиняємося в коридорі. Роман повертається до мене. Його суворий погляд наче проходить наскрізь.

— Віто, я, здається, чітко озвучував вам правило щодо телефона.

Винувато опускаю очі.

— Пробачте. Це був перший дзвінок за сьогодні.

— І?

Продовження тут...

Приємного читання!