Вітаю!

Завтра останній день передплати на книгу "Зведені. Заборонена гра". 

Ось шматочок завтрашнього епілогу:

- Я вже приземлилась, - сповіщаю, приклавши телефон до вуха.

Інша рука зайнята, я тягну нею валізу на коліщатах.

- Пробач, що не можу тебе зустріти, - лунає на тому кінці голос. - Але я обіцяю реабілітуватись. Чекатиму вдома.

- Не терпиться тебе побачити, - усміхаюсь. - Я зараз візьму таксі та приїду.

- Чекаю.

Зв’язок переривається і я незграбно ховаю телефон у сумочку.

Залишаю будівлю та оглядаюсь. Десь тут має бути моє таксі. Синє пежо помічаю відразу, біля машини стоїть бородатий водій і дивиться прямо на мене, наче знає, що саме я його викликала.

Підходжу ближче і він рушає на зустріч. Ввічливо вітається, допомагає з багажем, відчиняє для мене задні дверцята. Я здивована, я точно в свою країну потрапила? Від коли така галантність від таксистів?

Таксі рушає з місця, а я знову дістаю телефон і залипаю в екран. Спершу пишу друзям, що долетіла без пригод. Вони всі випроводжали мене в лондонському аеропорту і обіцяли приїхати в гості. Прощання було чутливим, я навіть заплакала. Не знаю, як я тепер буду без них.

Але час повертатись додому. 

https://booknet.ua/reader/zveden-zaboronena-gra-b448114?c=4926310&p=1