Один незграбний крок на сходах — і тиждень холодної війни закінчився в його обіймах. Адам Альбертович знову поруч. Від нього пахне м’ятою, цитрусом і забороною.

Він каже: «Не варто». Він каже: «Це не обговорюється». Але його очі горять таким голодом, який не приховати за суворим піджаком.

Діана більше не хоче грати за правилами. Поки щиколотка пульсує від болю, серце вимагає іншого — переступити ту саму «червону лінію» прямо зараз, у вітальні, де повітря наелектризоване до іскор.

— «Твої очі видають тебе. Я знаю, чого ти хочеш».

Чи витримає Адам цей виклик? Чи кава стане лише приводом для того, щоб нарешті здатися?

? Новий розділ "Коли обираєш темряву" вже тут! Обережно: рівень напруги зашкалює.