Додано
22.04.26 19:18:33
І нехай буде Весна
P.S. Чомусь хочеться запитати: чому коли людина пише щось в віршах всі думають, що вона пише обов'язково про себе...?? Чому так не думають про авторів, які пишуть книги? Це завжди дивувало і продовжує мене дивувати... В чому різниця? Поясніть мені...Чи я чогось не розумію?
Пригадалися часи, коли я ще в школі писала вірші , а подружайки мене атакували: а напиши мені про Васю, а мені про Пєтю ... В ітозі ахаха ....виходило, мабуть, про Мирослава...Ну і коли вони ці оди підсовували тому , кому були за призначенням- всі зрозуміло думали на мене... Тож я була закохана майже у весь клас...
✍️ ☘️ (◠‿・)—❤️☀️
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ своїх замальовках пишу про те, що прагну відчути сама. В реальному житті виживаю без грошей.
Ірина Бібік, Я реально виживаю.
♥♥♥
Олена Ранцева, Дякую❤️
*тут мають бути три сердечки*
Очерет, Вибачте, мені ще багато чого там робити)))
Вже сонце гріє лагідно і щиро,
Розтанув сніг, прокинулась земля.
У золотистому тумані миру
Весна іде через гаї й поля.
А поруч неї — Мушка довговуха,
В носі лоскоче запах перших трав.
Вона завзято кожен шелест слуха,
Бо вітер з нею в піжмурки заграв.
Хвіст — наче прапор, очі — як вуглинки,
Вона біжить назустріч ручаям.
Весна дарує радісні хвилинки
І ніжним квітам, і прудким ногам.
Стрибок у промінь — і зникає втома,
Навколо світ цвіте і гомонить.
Так добре разом вийти нам із дому
І в серці зберегти цю світлу мить.
Ірина Бібік, Дякую
А мені один нещасний вірш в блозі видалили. Більше не буду кидати
Ірина Бібік, Поняла
Ой як мені все це знайомо з мого підліткового віку) немов у дзеркало минулого заглянув) вірш дуже гарний та чуттевий❤️
Якось не серьєзне вісі ці слова,
Коли кажуть про вибір серця!
Всі сторінки,немов на показ,
Виставляють мабуть для сміху!
Якщо йдете своєю дорогою ви,
То не звертайте уваги на мене!
Я ж бачу,що ви до життя не готові,
Нащо хочете протилежне довести!
Я ніколи не тримав вас поряд себе,
Та на ланцюгі не водив як псів!
Нащо ви кажете про щось щире,
Коли в очах палає ваш негатив!
В мене від вас,ростуть питання,
Не розумію що сталося з вами?
Мені відверто хочеться послати,
Щоб не зустрічалися ви на шляху!
Але ж ви такі хитрі як ті шакали,
Немов нюхаючи,знаходите мене!
Та потайки тягаєте за собою люто,
Коварні слова,гострі немов ножі!
Я не хочу бачити,ваші даремні зусилля,
Щоб нанести шкоди у моєму житті!
Просто зійду мовчки з вашої дороги,
А ви йдіть так,як хотіли завжди!
Ось так я можу сказати❤️
Грудна Жаба, :))))
P.S. Цікава думка. Можливо, вірші просто
часто сприймають як щоденник людини, емоції, а не як роботу автора.. задумуюсь теж)... а книга це типу кіно.
Yevhenii Yashchyshen, ❤️
стіх всігда коротший.
лаконічніше передає те, про що в книзі можна писать томами.
тому, коли людина пише стіх, то полюбому там є шось, шо її цепонуло.
може буть стіх не прямо про автора, але стосуватися автора косвіно.
хоча можуть бути й виключеня.
Марк Лис, Ніколи не понімала хокку
але ваш стіх в порядку.
життя пливе
Мені здається, що, читаючи вірш, читач більше занурюється в сенс, який хоче передати поет. Тобто через вірш легше передати почуття, і вони бувають настільки правдивими, що автоматично формується думка : це саме те, що відчуває автор, бо як можна передати те, чим не живеш?
Вікторія Беше, Ну це схоже на правду ❣ ☄❤ ( ◜‿◝ )✨
❤️
Хельга Сонячна, ❤️❤️❤️
ох, розумію вас! в мене був випадок, коли я будучи студенткою написала любовне оповідання і дала почитати одногрупницям, які нудилися під час "вікна" між парами (о, ностальгія, часи коли телефон був тільки звонілкою) )) в результаті довелось писати продовження так би мовити на соцзамовлення)
Вень Чжулун, Ахаха прикольно❤️
❤️❤️❤️
❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати