А чи можемо ми бути самі собі лікарями ? Хто як не ми?
Коли нам боляче, світ наче зупинився. Розумію трішки депресивно звучить, але нам не хочеться дихати. Здається що ми повільно вмираємо. Але інколи смерть - це лише початок!
Інколи ми повинні вмерти, щоб як фенікс відродитися в кращій версії себе. Це важкий шлях, але він того вартий. Не бійтеся вмирати, не бійтеся бути на самоті, не бійтеся кричати, навіть коли вас ніхто не чує. Кричіть у натовпі людей, плачте гіркими сльозами. Складіть план і нехай він почнеться з руйнування. Руйнування всього, що вас оточує. Бо лише зруйнувавши все, ви збудуєте міцну фортецю!
Я вірю в кожного свого читача, в кожного, кому в серці відгукнулися мої слова.
Знаю може у вас зараз не легкий час, але ми мусимо продовжувати наш шлях.
Тому ручку в ручку, клаптик паперу і починайте складати план.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСкажу так, навіть можна і не помітити того, як ти помираєш, поки не усвідомиш, що ти наче вже вмер... у живому тілі. Коли вже до... вмерся до того, що ти вже не знаєш чого хочеш і нічого не цікаво і не знаєш, як вийти з того стану, якщо взагалі хочеш цього...
Дуже сильні слова! До мурашок. Іноді ми так сильно чіпляємося за старе і зламане, що не даємо собі шансу народитися наново. Дозволити собі прожити цей біль, "згоріти" і почати з чистого аркуша - це дійсно вимагає неабиякої сміливості. Ми так часто боїмося власних сліз і бажання "все зруйнувати", намагаючись здаватися сильними. А насправді справжня сила в тому, щоб дозволити собі впасти, прожити цей етап, зробити висновки і написати новий план дій. Думаю, ваш допис точно знайде відгук у тих, кому він зараз найбільше потрібен!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати