Уривок. Знижка. Та зміна обкладинки!

Уважно перечитую по кілька разів та вивчаю кожен рядок. Жодних підводних каменів. Жодних штрафів за порушення договору. Усе саме так, як обіцяв Георганов.

Мене бентежить лише один-єдиний пункт. Злощасний 4.2… Але я на нього погодилася, і тепер немає сенсу хвилюватися із цього приводу.

Усміхаюся, читаючи додаток до договору, написаний від руки: Артур все-таки зробив приписку про різні ковдри! І додав мої вимоги: кабінет, гардеробну та збереження мого водія та охоронців. Яким, до речі, я плачу зі своїх грошей. Може, тому він не сильно заперечував? Хоча не думаю, що ці мізерні витрати на щось впливають.

Георганов домігся головного — ми будемо спати в одному ліжку…

Для мене це, чесно кажучи, абсолютно новий досвід. У будинку Бернца в нас із чоловіком були окремі спальні. Марк приходив до мене виключно для виконання подружнього обов’язку, поки це було необхідно для зачаття його спадкоємця.

Отримавши від принцеси Аліейри завдання дослідити священну річку Ракіру, Белара вирушає до Рівнинного Султанату. Там, на відміну від рідного звичного матріархату, жінки абсолютно безправні.
Принц Белград живе в Султанаті та не планує повертатися до Королівства, вважаючи за краще відмовитися від своєї драконячій іпостасі, але не бути у жінок на побігеньках.
Але доля посміялася над обома. І тепер Белара — рабиня в гаремі Белгарда...
***
Як і всі книги циклу — можна читати окремо.
кохання та пригоди

"Я не сказала "ні" коли він мені запропонував. Так що формально звинувачувати в тому, що сталося, крім мене нема кого. І те, що мені не сподобалося, це моя проблема. Чи я, дурна така, сподівалася, що після того, що я з ним зробила, він буде зі мною ніжним?"
"Зітхаю та дістаю з барсетки ще одну пачку купюр. Кладу її поруч із першою, ніби намагаюся купити її прощення. Але в глибині душі розумію, що ніякі гроші не зможуть стерти те, що я зробив.
Стою над нею, дивлячись на її спляче обличчя. Вона виглядає такою беззахисною, такою чистою, попри все, що сталося. Я хочу сказати щось, перепросити, пояснити, але слова застряють у горлі. Натомість я тихо вимовляю:
- Пробач…"

Чи зможуть вони пробачити один одного, постійно приховуючи правду?