Вітаю!

Запрошую до нового розділу!

✨✨✨

— Я б сказав, та не можу... Мені туди ще рано. — відмахуюся.

Катя спантеличено кліпає і з хвилину дивиться в мої очі. А потім, розвернувшись, йде до вікна. Дивлюся на її делікатну фігурку і холодно питаю.

— То як питання з Кирилом вирішувати будемо? Він мій син, і я хочу бачитися з ним.

Вона різко відвертається від вікна і ледь не квадратними очима дивиться на мене. Здогадуюся, якою буде її реакція та якими будуть дії та відповіді, але я все одно не відступлю.

— Я цього не хочу, — роздратовано випалює вона. — Їдь туди, звідки приїхав, і живи з тією, на кого мене проміняв. Не потрібно тепер красиво розповідати та вішати все на мене. Ти сам зрікся мене. І не потрібно зараз виправдовуватися. Якби ти хотів бути зі мною, ти би був. Тебе б не зупинило ніщо. І якби бажав дізнатися правду, ти б її дізнався. Але ж ти цього не хотів. І твоя бездіяльність це яскраво підтверджує. Тож тепер зникни з мого життя, і не потрібно красивих слів...

Книга тут...

Приємного читання!