Візуалізація "З привітом, Білий!"

Читачі!

З привітом, Білий! 

З привітом, Білий!

Анотація до книги "З привітом, Білий!"

Учора я був лише архітектором для обраних — людиною, чиї проєкти цінували лише ті, хто вмів бачити красу й мав фінанси. Сьогодні я — об’єкт уваги тисяч жінок. Що змінилося? Майже нічого… окрім одного запрошення на подкаст Маші Строгої.
У низці «строгих» запитань вона цікавиться незабутнім моментом мого життя. Один необдуманий відповідь — і все покотилося з гори. Карнавал, пристрасна ніч, яку я пам’ятаю яскравими спалахами… дівчина на мільйон…
І ось я стаю героєм чужих фантазій.
Тепер моє життя належить не мені, а тим, хто мріє доторкнутися до «Білого».

Візуалізуємо головного героя. Роман Білий, 30 років.

e886c2aaf37be9c275a9c8eb749a855c.jpg   Full view

Ось такий він, наш герой: романтичний, захоплений своєю роботою й трохи закоханий у незнайомку.

Фото героїні з’явиться трохи пізніше.

Изображение пина-истории

Додаю фото головної героїні. Олеся, 34 роки.

Изображение пина-истории

 

Приєднуйтеся до тих читачів, які вже відкрили першу сторінку й з нетерпінням чекають продовження.

Інші блоги
Спойлер і візуал до "Руденької" ♥︎
Любі, привіт! Сподіваюсь, ви читали оновлення про Денчика і Олесю?;) Бо, якщо ні, багато втратили, хіххі)) Прийшла зі спойлером того, що на нас чекає опівночі!♥︎♥︎♥︎ — Ви сьогодні залишитесь? —
Привіт, друзі! Маю новину.
Привіт, друзі! Маю для вас чудову новину — щойно опубліковано 18-й розділ! ❤️ І знаєте що? Це сталося! Нарешті! Пам'ятаєте, як усю попередню історію вони тільки й робили, що перетиналися поглядами, стримували
Моя перша книга й історія, яка нарешті оживає...
Привіт, мої любі читачі! Хочу відверто зізнатися: «Анатомія холоду» — це мій дебютний дарк роман. Публікувати свою першу історію на широкий загал — це завжди хвилююче. Але бажання поділитися цим світом, складними
Сни та реальність ✩
Мене нудило, а голова розколювалася, ніби її роздирав на частини лісовий ругару. Кишківник вивертало, я був за пів кроку від того, щоб познайомити навколишній світ із моїм внутрішнім. — Був дурнем, ним і залишився,
візуал
До книги Щоденник служниці Ми піднімались вузькою стежиною. Під кінець мені навіть ноги почали боліти, зате як красиво там, на вершині! З висоти видно червоні дахи будинків сусіднього хутору, а далі – такий густий
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше