Коли з ним навіть без зору ти бачиш цей світ яскраво.
Розлука та відстань — це завжди важко.
Коли звикаєш до того, що він завжди поруч, що є з ким посидіти на дворі під пледом, є з ким ліпити сніговика взимку і почуватись живою та здоровою, ти звикаєш до цього смаку життя разом.
Як тільки вас розлучає відстань, з’являється відчуття, ніби тебе розділили навпіл. Ніби частину тебе сховали десь дуже далеко, і можливості возз’єднатись немає.
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиМені знакома ваша боль. я тоже колись зустрічалась, були цвіти, конфєти. привикла до нього. тоже плєд був. А потом нас розлучила не відстань, а піаніно. Нахитнула я його піаніном по хребту, шоб знав як задивлятись на мою подругу. В больніце місяць він був. Мені так боліло, а йому дужче.
S Malis, добре, почитаю
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати