Зустріч із батьком

Через годину їзди за місто ми приїхали до невеличкого, добре охоронюваного заміського будинку. Периметр був огороджений високим забором, скрізь стояла озброєна охорона.
Мене провели на перший поверх. Серце калатало так сильно, що я ледве дихала.
— Тату! — нарешті побачила я рідне обличчя.
Я підбігла і міцно обійняла його. Сльози неконтрольовано потекли з очей. Я так розхвилювалася, що мені раптом стало погано. Нудота підкотила до горла, і я швидко побігла у ванну кімнату. Мене знудило.
— Доню? З тобою все добре? — стурбовано запитав тато, коли я повернулася до нього бліда і тремтяча.
— Так… я просто сильно розхвилювалася! — відповіла я, витираючи сльози. — Як ти тут? Чи все у тебе добре?
— Ну… добре. Відносно. Наскільки це може бути добрим у нашій ситуації, — сумно усміхнувся він. — Краще скажи, як ти?

 

ТИ НАРОДИШ МЕНІ 

    

​На вас чекають:
?Кримінал
?​Владний і безкомпромісний герой
?​Протистояння характерів
?​Таємниці, за які доводиться платити занадто дорого
?Гарячі еротичні сцени

— Ти народиш мені… спадкоємця! — тихо, але чітко прогримів він.
Я завмерла, а потім справжній шок розлився по тілу холодною хвилею.
— Що? — прошепотіла я, не одразу розуміючи, що він сказав. Голос вийшов слабким, ледь чутним.
Він відпустив моє підборіддя, але не відступив. Навпаки — зробив ще півкроку вперед, так що я відчула тепло його потужного тіла крізь тонку тканину сукні.
— Поки це єдине, чим ти зможеш розрахуватися зі мною, лялечко, — нахабно заявив він, і в голосі не було ні краплі сумніву.

?Ти народиш мені (ПОСИЛАННЯ)?