Вона прийшла вибачитися, а натомість запросила мене на каву. Її бурштинові очі магнетичні, а дотик до моєї руки змусив серце пришвидшитись. Я — її викладач. Вона — моя студентка. Між нами має бути прірва, але Діана вперто намагається її подолати.
Я відмовив. Різко. Холодно. Бо якщо я впущу її ближче, мій план помсти розсиплеться як картковий будинок.
Але чи зможу я встояти, коли аромат її парфумів усе ще заповнює аудиторію, а тепло її пальців пече шкіру?
? Новий розділ вже на сайті! Чи стане ця відмова початком справжньої війни чи ще більшого тяжіння?
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати