Вона прийшла вибачитися, а натомість запросила мене на каву. Її бурштинові очі магнетичні, а дотик до моєї руки змусив серце пришвидшитись. Я — її викладач. Вона — моя студентка. Між нами має бути прірва, але Діана вперто намагається її подолати.

Я відмовив. Різко. Холодно. Бо якщо я впущу її ближче, мій план помсти розсиплеться як картковий будинок.

Але чи зможу я встояти, коли аромат її парфумів усе ще заповнює аудиторію, а тепло її пальців пече шкіру?

? Новий розділ вже на сайті! Чи стане ця відмова початком справжньої війни чи ще більшого тяжіння?