⚡полтергейст чи щось сильніше?⚡

Після закриття тріщини, Блейди повертаються додому. Кейла ще без свідомості, але з кожним днем їй ставало краще. Та за декілька днів відьма вже готова була рятувати світ. Перед сім'єю постає завдання - не зрозуміла активність в сусідньому місті. По активності стає зрозумілим, що то Полтергейст, але на ділі виявляється, що це дещо трохи інше, але наближене до нього.

Уривок ⚡ 

Кейла кивнула, не відводячи погляду від духа.
— Едгар Вільямс. Ти чуєш? Ми знаємо твоє ім’я. А отже, ти більше не можеш ховатися.
Привид заревів так, що люстра на стелі розгойдалася й розбилася об підлогу. Усе, що левітувало в кімнаті — книжки, стільці, уламки посуду — ринуло на команду одночасно.
— Коло! — крикнула Кейлі.
Велонд миттєво розсипав навколо них товсту лінію солі, яку він тримав у спеціальному поясі. Предмети вдарилися об невидиму стіну й попадали на підлогу з гучним гуркотом.
Кейла підняла обидві руки. Її долоні засяяли м’яким золотистим світлом. Вона почала вимовляти давні слова — суміш латини, старослов’янських заклинань і власних, створених нею формул.
— Едгаре Вільямсе, духом землі й повітря, іменем предків і світла, я наказую тобі відпустити Лілі. Ти не маєш права тримати її в цьому світі. Твоя кара закінчилася.

Дівчинка-привид раптом підняла голову. Її порожні очі на мить стали майже людськими — повними сліз і страху.
— Тату… мені холодно… відпусти мене…
Едгар повернувся до неї, його обличчя спотворилося від болю й люті.
— Ні! Ти моя! Ти ніколи не підеш до неї! До тієї, що хотіла нас покинути!
Кейла ступила ще один крок уперед, виходячи за межі соляного кола. Дерек хотів її зупинити, але Велонд схопив його за руку.
— Не заважай. Вона знає, що робить.
— Лілі, — м’яко звернулася відьма до дівчинки, ігноруючи ревище Едгара. — Ти можеш піти. Твій тато більше не може тебе тримати. Там, за світлом, тебе чекає спокій. Ти чуєш? Там тепло. Там мама.

 

Приємного читання ♥️