✨✨ще трохи візуалу по світу миттєвої карми✨✨

Вітаю☺️

Поки дописую чернетки другої книги з циклу "Світ миттєвої карми", з новими (і не зовсім) героями, ловіть ще трохи візуалу по першій книзі☺️ не губіть мене, анонс другої книги вже скоро✨✨✨

 Сакарія

 Ліса, коли спілкується з Менсом

 Вид на Ірліон

 Цет, цетри і гакони. "Таємне" місце Лайріона)

 Коли Кірана не в гуморі))

 Дар Ліси допомагає впоратися Кірані з болем втрати

 І нарешті: "Як Ліса зальмера у відключці по парку носила"))

Невеликий спойлер на крайнє зображення:

Від адреналіну миттєво закипіла кров, я відчула чиюсь готовність до нападу, одразу вийняла з перев’язку на стегні арбалет, але він мені не знадобився. За спиною з’явилися відчуття тріумфу і одночасно почувся звук падаючого тіла.

— Якщо б я не встигла — ти б вже лежала з ножем у спині! — засуджуючий голос Кірани пролунав слідом за звуком падіння.

— Не лежала би, — хитнувши наконечником болта у неї під носом, витягла арбалет з–під прикриття руки. — Я була в курсі небезпеки. Просто чекала, щоб підійшов трохи ближче. Вбити таке джерело інформації було б великим недоглядом.

— А чи не занадто ти самовпевнена? Вчишся захищатися всього моран, а гонору як від професіонала! Ось тобі за це покарання: понесеш його сама, — тицьнувши в зальмера пальцем, показала далі правильний напрямок мого майбутнього нелегкого шляху. — Він буде у відключці мінімум годину. Кай чекатиме на підході до тераси нашого крила палацу. Піднімете в мою кімнату через прохід для служок, прив’яжете і кляп не забудьте. Відразу не повертайся на свято, подивимося, хто засіпається.

І пішла в напрямку головного входу, бурмочучи під ніс: «Я мала б знаходити підхід до тієї гори м’язів, що чомусь називається людиною, переймаюся цим, і заради неї теж стараюся, прикидаюся «слухняною».. щоб по тому Гордіону шарги потопталися.. а вона все туди ж.. ближче вона хотіла підпустити.. був би недогляд.. тобто її смерть це не недогляд.. бу бу бу»

Я роздратовано подивилася на зальмера. Добре хоч не дуже кремезний. Взяла за одну руку, перекинула її через своє плече, потім схопила його другу руку. Вийшов такий собі дуже довгий і важкий рюкзак з людини, от тільки ноги шкребли по доріжці, тут мій зріст трохи підкачав.